Шкільний твір на тему Доля Елізи Дуліттл

Англійський драматург Бернард Шоу створив п’єсу “Пігмаліон” в 1913 році, згадавши міф про скульптора Пігмаліоне, що, виліпивши статую прекрасної Галатеї, закохався в неї й, за допомогою богині Афродіти, зумів пожвавити неї. У ролі Галатеї ми бачимо лондонську квіткарку Елізу Дуліттл, а ожививши її Пігмаліон - професор фонетики Хіггінс. На сторінках роману з вуличної торговки, за допомогою Хіггінса, Еліза перетворюється в теперішню леді. Минуле життя Елізи проходила на вулиці, у злидарських кварталах. З дитинства дівчина не мала нормальної сім’ї, найближчий її родич - це батько-п’яниця, якого зовсім не цікавить життя дочки: “Немає в мене батьків Вони сказали, що я вже доросла й можу сама прокормитися, і вигнали мене геть”. Але, незважаючи на умови, у яких жила дівчина, вона залишається чесної, щирої, з почуттям власного достоїнства: “Ви великий грубіян, от я вам що скажу. Не захочу, так і не залишуся тут. Не бажаю я, щоб мене били мітлою, так! І зовсім я не просилася в Букингемский палац. А з поліцією я ніколи справи не мала, ніколи! Я не яка-небудь, я…”



І от Еліза попадає в будинок до Хіггінсу, де він проводить над нею експеримент: намагається навчити її правильно говорити й зробити з її щиру леді. Дівчина виявляється надзвичайно здатною ученицею: вона з легкістю опановує літературною англійською мовою, перед нею відкриваються справжні багатства духовної культури, які вона жадібно усмоктувала. Еліза талановита, щедро наділена розумом, здатна дівчина, тому вже через якийсь час вона блищить на великосвітському прийомі й скоряє серце Фредди. Але в її серці вселяється любов до Хіггінсу. Еліза розуміє, що ніколи не заволодіє ним повністю, тому що вона завжди буде стояти для нього на другому місці після філософських інтересів.

 

От що він сам говорить про свої відносини з жінками: “Я знаю, що як тільки я дозволяю жінці зблизитися із мною, так вона зараз же починає ревнувати, чіплятися, шпигувати й взагалі отруювати моє існування. І я знаю, що як тільки я дозволяю собі зблизитися з жінкою, я стаю егоїстом і тираном”. Саме таким став Хіггінс, зштовхнувшись із Лізою. Він повідомляє їй, що. просто звик до її присутності, що він покладається на неї в різного роду дріб’язках, і Еліза розуміє, що вона для Хіггінса “ніщо, гірше от цих туфель”. Вона хоче піти від нього, але не може, тому що їй нікуди йти й у неї немає засобів. Тому дівчина з гіркотою викликує: “Ах, якщо б я тільки могла узятися знову за свій кошик із квітами! Я б не залежала ні від вас, ні від батька, ні від кого на світла Навіщо ви відняли в мене мою незалежність? Навіщо я погодилася на це! Тепер я тільки жалюгідна раба, незважаючи на всі мої вбрання”.

Яке ж майбутнє Елізи Дуліттл? Еліза виявляється між Фредди й Хіггінсом. Вона коштує перед вибором: все життя подавати туфлі Хиггинсу, або зволіти, щоб все життя їй подавав туфлі Фредди. Я думаю що Еліза б вибрала друге з кількох причин. По-перше, так би не постраждала гордість дівчини; їй би не довелося все життя принижуватися перед Хіггінсом. По-друге, Елізу не довелося б вертатися на вулицю, тому що вона могла б безбідно існувати, ставши дружиною Фредди. А третя причина, на мій погляд, полягає в тім, що, незважаючи на свою прихильність до Хіггінсу, Еліза не зовсім довіряє цьому Пігмаліону: вуж занадто богоподібну роль грає він у її житті, воно занадто далеко від її. Так би я й закінчила цю історію прекрасної Галатеї й егоїстичного Пігмаліона. Безсумнівно, що “Пігмаліон” є найбільш популярною п’єсою Б. Шоу. У ній автор показав нам трагедію бідної дівчини, що пізнала вбогість, що раптом виявляється серед вищого суспільства, стає щирої леді, закохується в людину, поміг їй піднятися на ноги, і яка змушена відмовитися від усього цього, тому що в ній прокидається гордість, і вона розуміє, що людина, який вона любить, відкидає неї.

На мене п’єса “Пігмаліон” зробила величезне враження, особливо доля головної героїні. Майстерність Б. Шоу, з яким він показує нам психологію людей, а також все життєво важливі проблеми суспільства, у якому він жив, не залишить байдужим нікого.

Зарубіжна Література

Copyright © 2009-2017. All Rights Reserved.