Шкільний твір на тему — Читаючи вірші Шарля Бодлера

Шарль Бодлер - поет, який не знайшов розуміння і визнання у сучасників. Читачі вважали його небезпечним богохульником, напівбожевільним. Лише деякі діячі мистецтва вбачали в Бодлері великого поета. Доля подарувала йому лише 46 років, але він назавжди увійшов до еліти світової класики. Літературну долю поета визначила його єдина поетична збірка «Квіти зла», задум якої визрів у Бодлера у 25-річному віці. Вона створювалась упродовж усього життя й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. У цьому плані вона схожа на «Листя трави» Уітмена чи «Кобзар» Тараса Шевченка. «Квіти зла» - цілісний твір, де всі частини й окремі вірші органічно пов’язані.



Поезія Шарля Бодлера досить суперечлива. У всіх віршах збірки «Квіти зла» протиставляються Добро і Зло. Бодлерівське добро - це жага злитися з вічним і нескінченним світом - жага, що може бути задоволена тільки тілесними засобами. Сатана, тобто зло, виступає як втілений голос плоті, але цей голос-є тугою за неможливим. Два протилежні полюси - Добро і Зло, дух і плоть, Бог і Сатана - починають перетворюватись одне на одного.
Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,
Щоб лиш тягар життя,
О владарко натхненна,
Зробила легшим ти,
А всесвіт - менш гидким!

-саме ці рядки з вірша «Гімн краси» утверджують думку, що Добро і Зло однаковою мірою можуть бути джерелом прекрасного.

Краса у віршах Бодлера показана то в образі жінки, котрій смуток додає чарівності, то в образі статуї, незворушної і непохитної, об груди якої розбивається кожний, хто намагається осягнути її таємницю. Поетові невідоме походження краси і, можливо, вона зійшла з небес, а може, піднялася з морської безодні. Але саме краса, якого б походження вона не була, робить світ ближчим, а удари долі слабкішими:
Немає значення, чи з пекла ти, чи з раю, Потворо вибредна, страхітлива й свята, Як до безмежностей, що я про них не знаю, Але жадаю їх, відчиниш ти врата!

Краса ототожнюється з безмежністю. За Бодлером, найбільш повне своє втілення вона знаходить у поезії, тому що саме поезія - привілейований шлях до раю.

 

Мені найбільш сподобався бодлерівський «Альбатрос», написаний у 1841 році під час мандрівки на острови Репо-ньон і Маврикій. У перших рядках автор розповідає, як матроси задля розваги ловлять величних альбатросів, «що люблять пролітати слідами кораблів». Альбатрос - величний птах, володар морських просторів, що супроводжує кораблі. На палубі він має вигляд дуже безпорадного птаха:
На палубу несуть ясних висот владику, І сумно тягне він приборкане крило, Що втратило свою колишню міць велику, Мов серед буйних вод поламане весло.

Автору жаль птаха, свій біль і сум він передає у підкресленні величі цього володаря просторів. Поранений альбатрос не може протистояти натовпу моряків, він не може злетіти в повітря, бо крила його поламані, у нього нема майбутнього. Поступово цей образ набуває символу образу самого поета і його долі у людському вирі життя. Шарль Бодлер не знаходить розуміння серед людей і тому не може злетіти думкою, а «волочить… крила велетня по землі»: Поет подібний теж до владаря блакиті, Що серед хмар, мов блискавка в імлі.

Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій Він крила велетня волочить по землі. З образом цього птаха пов’язане все піднесене, ві у центрі уваги, автор захоплюється ним і висловлює йом співчуття. У полоні альбатрос стає безсильним і смішним бо він - жертва насилля. У цьому вірші Шарль Бодле протиставляє високе і низьке, небесне і земне, поезію і про зу, у ньому висловлені гіркі роздуми автора про трагічн. долю поета в сучасному йому суспільстві. Дуже цікавий, на мій погляд, вірш Бодлера «Аве, і Каїн», написаний після революційних подій 1848 року, вірш з прямим закликом до бунту. Поет брав участь у баЯ рикадних боях, але керувався передусім емоційними імпульсами, а не політичним світоглядом. Спираючись наі біблійну легенду, Бодлер створює своєрідне її продовжен-4 ня, по-своєму трактує історію роду Авеля і Каїна, на якому лежить тавро прокляття. Рід Каїна у вірші символізує; бунт, який має «скинути Господа з небес». На мою думку, у Бодлера Зло - це майже єдина і головна тема творчості, але він, як ніхто до нього, побудував на цій темі блискучу, яскраву і самобутню поезію. Книга «Квіти зла» зробила Бодлера відомим, але не при-І несла літературного визнання. Мені подобається глибока філософська поезія Шарля Бодлера. Цікава образна система його віршів приваблює, зацікавлює, але сприйняти їх так, наприклад, як ліричні вірші Поля Верлена, мені важко.

Читаючи поезію Шарля Бодлера, ми в багатьох віршах відчуваємо глибокий смуток, він часто огортав душу самотнього митця, який все одно мріяв про світле і прекрасне у своєму житті. Але та романтична мрія так і залишилися для нього недосяжною… За словами Олександра Блока, своєю поезією він переконував, що й, «перебуваючи в пеклі, можна марити про сніжно-білі вершини».

Зарубіжна Література

Copyright © 2009-2017. All Rights Reserved.