Загрузка...

Але чому краса у новому мистецтві не радісне, а “сумне” явище? Аналіз вірша «Падло»

Щоб дати відповідь на це запитання, я пропоную уважно прочитати один із найбільш скандальних віршів Ш.Бодлера “Падло”.
Аналіз вірша “Падло”
Учитель читає вірш.
Падло


Пригадайте, кохана, той ранок погожий
І те літо чудове, ясне,
Як при стежці крутій на гранітному ложі
Ми побачили падло страшне.
Розчепіривши ноги в повітрі, недбало,
Наче жінка цинічна, ласна,
Воно черево жовте своє оголяло,
Й парувала відтіль трути на.

І розпечене сонце днювало на трупі,
Щоби гниль цю до краю спалить
І вернути Природі все те, що докупи
Вона міцно з’єднала на мить.
Мов над пишною квіткою, небо здіймалось
Над бундючним оцим кістяком,
Ви зомліли як стій, чи це вам лиш здавалось?
Нестерпучий був сморід кругом.
Над гнилизною мошок дзижчали мільйони,
А з дірок оцього лахмана Виповзали гидкої черви батальйони
І текли, мов густа рідина.

Все це падало вниз або вгору летіло,
Наче хвиля блискуча, пливло,
І здавалось, від когось надихнуте тіло
Намножалось, двигтіло, жило.
І сповнився простір дивним шумом музичним,
Ніби то шаруділа вода
Або зерно, що віяльним рухом ритмічним
Його в віялку сам накида.

 

В позатираних формах були тільки мрії,
Наче шкіц, недоладний на взір,
Що його довершити не має надії
Той митець, що задумав цей твір.
За камінням стурбована сука стояла,
Та злим оком дивилась на нас,
І, смакуючи падло, усе пильнувала,
Чи до нього вернутись на час.
Але й вам обернутись в цю нечисть — о горе!
Доведеться, мій світе ясний,
В цю потворну заразу, о радісна зоре,
Моя пристрасте, янголе мій!

Так, моя королево, вам прийдеться гнити
Після таїнств останніх, страшних.
Під травою, під цвітом рясним пліснявіти
Між кісток спопелілих, бридких.
Так скажіть же, красо, хробакам, що в жадобі
Поцілунками тіло пожруть.
Я зберіг од кохання, що тліє у гробі,
Божественну і форму, і суть.
Переклад М.Драй-Хмари

Які прекрасні та відразливі картини змальовує поет у першій строфі? Кохана жінка поряд з ліричним героєм на ранковій прогулянці — мертва потворна тварина на їхньому шляху)
Прекрасна кохана, сповнена життя, та мертва потворна тварина. Саме ці два протилежні образи у центрі уваги поета у вірші “Падло”. Усвідомлення того, що і коханій “прийдеться гнити Після таїнств останніх, страшних”, викликає тугу і біль у серці ліричного героя — митця. Проте він переконаний, що зможе зберегти “Божественну і форму, і суть” його “королеви”.

У першій строфі процес тління порівнюється з величною картиною природи. В уяві читачів виникають зорові образи: простір, вода, зерно та слуховий образ, який є центральним, — шум музичний. Картина набуває розмірів світобудови, так як “сам” (Бог) є творцем цього шуму. У другій строфі мертва тварина порівнюється із недовершеним витвором мистецтва, в образі митця вгадується образ бога-творця.

Прекрасне у розумінні зачинателя модерністського мистецтва було “… полум’яним й сумним…”, тому що в його поезії естетичної вартості вперше в історії мистецтв набували негативні емоції (сум, біль, депресія, спМн, розчарування, меланхолія), відразливі сторони буття і навіть смерть. (Запис на квітці: культ краси). Завдання поета — берегти красу. Але чому краса має таку надзвичайну цінність для митця? Давайте пошукаємо відповідь на це запитання у вірші “Гімн красі”.

 
Зарубіжна Література