Ім'я Бертольда Брехта, видатного німецького поета, драматурга, в історії лі­тератури XX ст. пов'язане з утвердженням новаторського театру, що дістав назву епічного. Душею творчих пошуків Брехта була настанова на активне втручання мистецтва в життя, перебудову психології глядача, мобілізацію його розуму та активності. Сцена для митця — трибуна. Основне в епічному театрі — апеляція до розуму. Глядач у ньому розмірковує, оцінює, виробляє особисту принципову по зицію, активно вирішує питання сучасності, навіть якщо йдеться про давно ми нулі часи, як, наприклад, у драмі «Життя Галілея».

П'єсу «Життя Галілея» Брехт написав 1939 року, але надрукована вона була 1943 року у США. Проте бомба, скинута на Хіросіму, змусила автора переробити п'єсу, аби осмислити уроки сучасності. Отож вона була відлунням надто реальних і трагічних для людства подій, сучасних Брехтові. Якою ж була її тема?

I. Б. Брехт і експресіонізм. (Б. Брехт почав писати у роки Першої світової війни, коли провідним напрямом німецького мистецтва став експресіонізм. Хоч згодом драматург і наполягав на тому, що не належав до цього напряму, однак він зазнав впливу експресіонізму.)

1. Драма — провідний жанр експресіонізму. (Головну мету експресіоністи вбачали не в об'єктивному відображенні дійсності, а у вираженні «динамічної волі суб'єкта». Це воля, яка, скоряючись, мусить творити свій світ, де пануватиме активність. «Світ існує, повторювати його нема сенсу», — заявив Казимир Едшмід.)

Видатний німецький драматург, засновник і теоретик «епічного театру» Бертольд Брехт народився 10 листопада в місті Аугсбурзі (Німеччина) у родині директора паперової фабрики. Після закінчення реальної гімназії вступає до Мюнхенського університету, де вивчає літературу, філософію та медицину. Ось як він згадує своє дитинство і юнацькі роки: «У народній школі я пронудьгував чотири роки. Під час моєї дев’ятирічної консервації в одній з аугсбурзьких реальних гімназій мені не пощастило хоча б якось просвітити моїх учителів. Вони весь час говорили про мою схильність до неробства й незалежності. В університеті я слухав курс медицини і навчився грати на гітарі… Під час революції я працював медиком у лазареті. Потім написав кілька п’єс і навесні нинішнього року через недоїдання потрапив у лікарню… Після двадцяти чотирьох років перебування на світі Божому я дещо охлянув». Популярність до нього приходить рано. У двадцятирічному віці він, акомпануючи на гітарі, виконував свою «Баладу про мертвого солдата». Але поетичної творчості було замало для надто енергійного юнака, і у 20-ті роки Бертольд Брехт звертається до театрального мистецтва. У 24-літньому віці приходить справжній успіх – його п’єса «Барабани вночі» була відзначена Клейстівською премією.

Неоднозначність образу Галілео Галілея у драмі Бертольда Брехта «Життя Галілея» Ім’я Бертольда Брехта, видатного німецького поета, драматурга, в історії літератури XX ст. пов’язане з утвердженням новаторського театру, що дістав назву епічного. Душею творчих пошуків Брехта була настанова на активне втручання мистецтва в життя, перебудову психології глядача, мобілізацію його розуму та активності. Сцена для митця - трибуна. Основне в епічному театрі - апеляція до розуму. Глядач у ньому розмірковує, оцінює, виробляє особисту принципову позицію, активно вирішує питання сучасності, навіть якщо йдеться про давно минулі часи, як, наприклад, у драмі «Життя Галілея». У цьому творі драматург подає складний, неоднозначний образ геніального вченого. Галілей постає перед глядачами у миті наукових прозрінь і морального падіння.

Свої погляди на театральне мистецтво Бертольд Брехт виклав у численних статтях: «Про оперу» (1930), «Сучасний театр - театр епічний» (1931), «Театр» розваг чи театр повчання?» (1935), «Про експериментальний театр» (1939), «Нова1 техніка акторського мистецтва» (1940) та ін. їх доповнюють коментарі Брехта дя власних постановок, додатки до текстів п’єс. В основу драми Брехта покладено не дію (як було в традиційній «арістотелімській» драмі), а розповідь (звідси назва - «епічна драма»). Герої брехтівських п’єс є не драматичними характерами, а алегоріями певниі властивостей природи або тих чи інших ідей.

Скільки існує людство, стільки існують війни. Спочатку - щоб уполювати мамонта, згодом за територію, а нині - за землю, вплив, владу, гроші. Чи може війна принести користь простій людині? Ще Гомер у найдавніші часи зобразив війну як протиприродне діяння. Лев Толстой у “Севастопольських оповіданнях”, а згодом у “Війні і мирі” переконливо довів, що війна - це злочин, акт убивства однією людиною іншої, яке нічим не виправдати. Відомі письменники, представники переможців і переможених у Першій світовій війні - Еріх Марія Ремарк та Ернест Хемінгуей - у своїх творах гнівно розвінчали війну як антигуманне дійство, що вбиває у людині Людину.

Епічна драматургія і епічний театр Бертольда Брехта одне із найяскравіших явищ в мистецтві XX століття. Творче новаторство німецького драматурга полягає в тому, що він створив театр не тільки новий за фомою, але й за змістом, за характером і силою впливу на глядача. В цьому - величезна естетична цінність спадщини Брехта. Свою драматургію Брехт називає «неарістотелівською», «епічною». Така назваобумовлена тим, що звичайна драма будується за законами, сформульованими ще Арітотелем в його праці «Поетика», що вимагали обов’язкового емоційного вживання актора в образ. Визначальним у своїй теорії «епічного театру» Брехт робить розум. «Епічний театр, - говорить драматург, - апелює не стільки до почуттів, скільки до розуму глядача». Театр повинен стати школою думки, показати життя з істинно наукових позицій, в широкій історичній перспективі, ї допомагати глядачеві зрозуміти мінливий світ і самому змінююватись.

Постать Бертольда Брехта викликала й викликає жвавий інтерес та дискусії. За життя він зазнав, що таке гоніння й переслідування; й зараз не існує однозначного погляду на його творчість. Брехт був конфліктною особистістю й конфліктним митцем: він не боявся йти проти загально прийнятих норм моралі чи загально визнаних принципів у мистецтві. Це вплинуло певним чином і на його творчість. Писати він розпочав рано: вже в 1914р. вірші й ессе шістнадцятирічного гімназиста почали регулярно з’являтися у періодичних виданнях. В 1918р. молодий талант пробує себе в драматургії: з’являються його п’єси “Ваал”, “Барабани в ночі”, “В гущавині міст”. Із провінційного Аугсбурга письменник переїздить до Мюнхена, а пізніше, у 1924р - до Берліна, центра німецького художнього та театрального життя. Тут відбувається становлення Бертольда Брехта як теоретика і практика театру, яке припало на злам 20-30-х років XX століття. Цей час у Німеччині характеризується різким загостренням класових протиріч, економічною кризою, загостренням протистояння між комуністичною партією та партією націонал-соціалістів.