Загрузка...

Романтичні герої у п’єсі Б. Брехта «Матінка Кураж та її діти»

Скільки існує людство, стільки існують війни. Спочатку - щоб уполювати мамонта, згодом за територію, а нині - за землю, вплив, владу, гроші. Чи може війна принести користь простій людині? Ще Гомер у найдавніші часи зобразив війну як протиприродне діяння. Лев Толстой у “Севастопольських оповіданнях”, а згодом у “Війні і мирі” переконливо довів, що війна - це злочин, акт убивства однією людиною іншої, яке нічим не виправдати. Відомі письменники, представники переможців і переможених у Першій світовій війні - Еріх Марія Ремарк та Ернест Хемінгуей - у своїх творах гнівно розвінчали війну як антигуманне дійство, що вбиває у людині Людину.



XX століття стало епохою ще трагічнішого випробовування для людства. Свою відповідь на запитання “Чи може війна принести користь простій людині?” дав і Бертольт Брехт.
в Робота над аналізом образів п’єси та усвідомлення авторського задуму за допомогою стратегії розвитку критичного мислення (”Сітка Елвермана”).

Письменники, художники, музиканти стали свідками грандіозних історичних подій, революційних змін, що невпізнанно змінили життя. Багато з них вітали переміни та були у захваті від ідей Свободи, Рівності та Братерства. Але час минав, і вони помічали, що новий суспільний порядок далекий від того суспільства, яке сподівалися побудувати, за яке боролися. Це спричинило розчарування. На початку століття у філософії та мистецтві прозвучали трагічні ноти сумніву щодо перетворення світу на принципах Розуму.
Наполеонівські війни та Французька буржуазна революція - це головні події, які сприяли виникненню нової системи - романтизму.

Романтизм - літературно-мистецький напрям, якому притаманні інтуїтивно-почуттєве світосприйняття, увага до внутрішнього світулюдини, несприйняття буденності, звеличення “життя духу”, конфлікт мрії та дійсності, захоплення невідомим, таємничим, фантастичним, ірраціональним, звернення до фольклору та національної міфології.
Слово вчителя. Культ античності не знаходить свого відгуку в романтиків, їм ближча епоха середньовіччя, в якій вони вбачали таємниче, містичне, дивовижне, тобто саме те, що цікавило їх і що вони художньо зображали у творах.

Посилюється інтерес романтиків до Сходу, до його екзотики. На східному тлі розгортається дія багатьох романтичних творів. Особливу увагу романтики приділяють християнським мотивам і образам. Французький письменник Віктор Гюго був упевнений, що саме християнство породило романтичну літературу.

 

Романтики виступили проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень. Справжнім здобутком романтизму було проголошення абсолютної свободи творчості. Поет та й взагалі митець для романтиків - це людина не лише вільна, а й цілком незвичайна. “Чим є люди стосовно інших створінь землі, - зауважує Ф. Шлегель, - тим митці - стосовно людей”. Поет, за романтичною концепцією, є провидцем, талант його не підкоряється жодним законам, встановленим звичайними людьми, - він вищий за них. Романтики виступили проти класицистичного культу розуму. Основна увага в романтизмі приділяється не раціональному, а почуттєвому, не зовнішньому, а внутрішньому, не об’єктивному, а суб’єктивному. Прагнення розкрити й відтворити внутрішній світ людини з його особистісними переживаннями та пристрастями, простежити “логіку почуттів” - одна з найхарактерніших рис романтичного напряму

В літературі романтизму завжди існує ідеал, що має місце поряд з реальністю. Відповідно узвичаєно говорити про романтичні «два світи» - світ реальний, дійсний, та ідеальний, фантастичний. Романтики наголошували на первинності ідеалу мрії, їхніми ідеалами були: краса, гармонія, свобода, природа, кохання. Романтизм часто вдається до смішного, гумористичного, чудернацького. Своєрідним явищем поетики романтизму стає так звана “романтична іронія”, інший засіб романтичного пізнання Всесвіту - гротеск. Він розглядається романтиками як один з основних прийомів зображення.
Романтичні “два світи” далеко не завжди співіснують у гармонійній єдності. Митці часто відчувають цілковитий розлад між мрією та дійсністю.

Романтичні герої відчувають хаотичність світу, примарність людського щастя, розлад із суспільством. Романтики, на відміну відпросвітницькихтеоретиків, які чітко розмежовували види мистецтва, нерідко стирають межі між ними. В романтичних творах спостерігається взаємопроникнення та взаємодія поезії, музики, живопису. Особливо цінували романтики музику Світ звуків, на їхню думку, здатний відтворювати внутрішній світ особистості в усій повноті та багатоманітності. Справжній культ музики створили німецькі романтики.

Романтизм значно збагатив систему літературних жанрів. Саме в цьому напрямі народжується жанр історичного роману, основоположником якого є Вальтер Скотт. З’являються також жанри ліро-епічної поеми, фантастичної повісті. З романтизмом пов’язаний небувалий розквіт ліричних жанрів. Риси романтизму (суб’єктивність, ліризм, “два світи”, “світова скорбота”, романтична іронія, гротеск тощо) поширюються практично на всі жанрові форми.

 
Зарубіжна Література