Неоднозначність образу Галілео Галілея у драмі Бертольда Брехта «Життя Галілея» Ім’я Бертольда Брехта, видатного німецького поета, драматурга, в історії літератури XX ст. пов’язане з утвердженням новаторського театру, що дістав назву епічного. Душею творчих пошуків Брехта була настанова на активне втручання мистецтва в життя, перебудову психології глядача, мобілізацію його розуму та активності. Сцена для митця - трибуна. Основне в епічному театрі - апеляція до розуму. Глядач у ньому розмірковує, оцінює, виробляє особисту принципову позицію, активно вирішує питання сучасності, навіть якщо йдеться про давно минулі часи, як, наприклад, у драмі «Життя Галілея». У цьому творі драматург подає складний, неоднозначний образ геніального вченого. Галілей постає перед глядачами у миті наукових прозрінь і морального падіння.

Галілео Галілей - творча людина, яка силою свого розуму сягає тих горизонтів, що закриті від пересічних людей, які не здатні подивитися на світ свіжим поглядом, побачити нове, незвичне у тому, що тебе оточує. Він невтомний трудівник, може годинами, тижнями, місяцями працювати над своїми науковими дослідами, постійно вдосконалюючи їх. Вивчаючи небесні світила, Галілей багато часу проводить біля телескопа, що негативно впливає на його зір, та це не турбує вченого. Захоплений науковою працею, він відмовляється залишити місто, охоплене чумою: «Тримісячні записи можна просто викинути, якщо я не продовжу їх іще одну-дві ночі. А чума тепер повсюди».

 

Проте, не злякавшись чуми, Галілео Галілей похитнувся перед володарями світу цього. Святі отці показали вченому знаряддя катувань, і він, злякавшись фізичних мук, перед судом інквізиції зрікається свого вчення про обертання Землі й до кінця життя лишається в’язнем інквізиції. Та хоча Галілей відмовився від свого вчення, розум Галілея-дослідника продовжував працювати. Живучи в заміському будинку поблизу Флоренції під наглядом святої церкви, він все ж таки іноді брався за старе, працював над своєю книгою «Розмови», в якій виклав «зовсім нове вчення про дуже давній предмет - рух». Віддаючи щодня усе написане своїм наглядачам, Галілею вдалося місячними ночами зняти копію зі своєї наукової праці й згодом переправити її через кордон зі своїм колишнім учнем Андреа, який покинув Італію, бо після зречення Галілея займатися наукою в цій країні було неможливо.

Учні Галілея з болем сприйняли слабкодухий вчинок свого вчителя. Андреа В Сарті, який до останньої хвилини вірив, що учитель не зречеться себе та істини, у відчаї вигукнув: «Нещасна країна, в якій немає героїв!» І хоч Галілей тоді сказав йому у відповідь: «Нещасна та країна, яка потребує героїв!», згодом осудив себе ще жорстокіше, бо вважав, що зрадив своє покликання.

Відступництво Галілея мало страшні наслідки: дізнавшись про зречення Галілея, Депарш заховав у скриню свій трактат про природу світла, найближчі учні й послідовники облишили свої дослідження й повернулися до лона церкви. Наука зазнала тяжкої втрати, для її розвитку потрібен був подвиг Галілея. Неоднозначний образ Галілея, створений Брехтом, прославляє велич і могутність людського розуму і водночас попереджає, що наукова діяльність вимагає від учених особливої мужності, щоб протистояти корисливим властителям, які застосовують надбання науковців не для блага людства, а у своїх цілях.