Школяр UA

Джойс Джеймс

Зображення любовних взаємин в есе Дж. Джойса «Джакомо Джойс»

Хіба можна збагнути щось у коханні...

Булат Окуджава

Джеймс Джойс був одним із засновників європейського модернізму. Його тво ри позначені сміливим експериментом із мовою та стилем, засобами зображення внутрішнього світу людини. Яскравим прикладом втілення модерністської поети ки письменника стало його психологічне есе «Джакомо Джойс».



З чого починається кохання? З тремтячого погляду фіолетових зіниць, що жа­лить пекучою голкою? Зі стукоту високих Підборів на лунких кам'яних сходах, який довго-довго відлунюється в серці? Чи з привітного опалевого рум'янця, який запалюється на блідих щоках, доки ти промовляєш якісь метушливі слова про буденні речі? І що робити з темною хвилею відчуттів, яка огортає тебе знову і знову, і знову? А кохана дівчина набагато молодша за тебе, вона — твоя учениця, а в тебе до того ж є дружина.

 

Ці невідворотні питання постають перед ліричним героєм есе Джеймса Джойса «Джакомо Джойс», яке написано у вигляді низки фрагментів. Твір являє собою своєрідний художньо-шодснниковий літопис історії кохання, потік переживань, асоціацій, спогадів героя.

Хто вона, його кохана? Молода шляхетна особа, «виплекана добором родових шлюбів та визріла в теплиці замкнутості її раси». Напівдоросла-напівдитина: дів­чина, яка ще не перетворилася на жінку, і жінка, котра ще не втратила дитячості. Вона асоціюється у свідомості закоханого то зі зворушливим лошам, яке йде слідом за матір'ю-кобилою «із незграбною граційністю», з «випещеною в неволі птицею», то з «чорнявим курчатком», то з безсоромною одаліскою і зоряною гадюкою.

Реальною основою змісту твору була пережита письменником закоханість в Амалію Попер, приватним учителем котрої він був. Фрагменти, з яких складаєть­ся есе, фіксують окремі миті любовних взаємин, віддзеркалюють спалахи почуттів героя та відтворюють різні ракурси образу коханої. У своїй сукупності вони передають нервовий ритм кохання від його перших кроків до вичергіаності почуттів.

Музикою в душі звучить любе ім'я. Нестерпний біль оселяється в серці при думці, що життя коханої в небезпеці. Щасливий сміх, щасливе щебетання пташе­няти, яке врятувалося після бурі. Перетікання душі в душу, спустошення і знову сповнення іншою душею... Зоряне небо, пітьма Космосу. Куди відлетіло кохан­ня? Пустка. Все має свій початок і свій кінець. Кохання дає не тільки радість, а й муку. Та не може людина жити без кохання.

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку