Е. Хемінгуей, повість якого “Старий і море” ми вивчаємо, мав свій кодекс героїзму: “Будь дужим, навіть жорстоким, умій відповідати ударом на удар. Не чекай від когось співчуття, не нарікай на долю — мовчи, бо найнебезпечніше — показати себе невпевненим і смішним, тоді тебе зневажатимуть й перестануть боятися. Не піддавайся почуттям: краще самотність, ніж беззахисність; краще холодність, ніж душевна розхри-станість. Тільки так ти, можливо, вцілієш фізично у страшному, кривавому, беззаконному світі, в якому тобі випало нещастя жити, — тільки якщо кожної миті будеш готовий до двобою з ним, тільки якщо, вирушаючи в дорогу, не візьмеш із собою ніякого зайвого вантажу любові й віри. Але будь мужній, чесний, справедливий… Не прагни скористатися з недосконалості, з підлості навколишнього світу…

Тільки так ти збережеш шанс уціліти морально, не даси іншим розтліти, зруйнувати твою людську гідність — те одне, що в тебе ще залишилось, без чого неможливо, та й немає сенсу жити?”. На прикладі повісті-притчі Е. Хемінгуея “Старий і море” спробуємо довести, що цей твір покликаний розкрити образ сильної людини, людини, що в будь-яких умовах здатна подолати, здавалося б, непереможні обставини.

 

Ми дізналися багато цікавого та нового про Ернеста Хемінгуея, зокрема відкрили його для себе як людину мужню, сильну духом, готову до найтяжчих випробувань, людину-патріота. І будучи сам неординарною особистістю, письменник хотів бачити в своєму творчому світі навколо себе таких же простих, але разом з тим сильних людей, здатних протистояти життєвим негараздам, невблаганній долі. Повість-притча “Старий і море” —. приклад такого твору, в якому свій творчий талант Хемінгуей проявив в повній мірі, розкрив ідею людяності, безкорисливого, чесного життя простої людини, яка кожного дня веде нескінченну боротьбу за існування і здатна вистояти в будь-яких життєвих випробуваннях.

У повоєнний час письменник видав оповідання і невеликий роман про Другу світові війну “За рікою у затінку дерев” (1950). 1952 рік стає черговою перемогою Хемінгуея: він пише підсумковий твір свого життя “Старий і море”. Це книга роздумів і міркувань письменника про людину і її місце у Всесвіті, за яку на батьківщині він отримує в 1953 році Пулітцерівську літературну премію, а в 1954 році приходить і світове визнання — Хемінгуей отримує Нобелівську премію.
Довгий період письменник жив на Кубі (1939— 1960) в містечку Сант-Франціско де Паула, неподалік від Гавани. Тяжка хвороба, неможливість плідно працювати, невдоволення політичною ситуацією у США на початку 50-х років — так званою “холодною війною” — призводять письменника до депресії. Останнім завершеним твором великого Хемінгуея стала книґа спогадів “Свято, яке завжди з тобою”. В 1960 році він повертається у США. Його лікують, але безрезультатно, і в 1961 році у пориві відчаю він пострілом із вінчестера покінчив із життям.

Люди честі та гідності, спроможні на сміливі вчинки і глибокі почуття, люди, що мужньо протистоять життєвим негараздам і дотримуються за будь-яких обставин “кодексу честі”.
Чи хотілося б вам познайомитись з ними? Якщо так, то твори Ернеста Хемінгуея саме для вас! Письменник, що став легендою для свого покоління, запрошує вас у світ пригод та героїчних вчинків!