Гі де Мопассан — видатний французький письменник, майстер новели
Творчість Гі де Мопассана (1850-1893), зокрема його новелістика справедливо вважається одним з кращих її виявів не тільки у французькій, а й світовій літературі. У новелах Мопассана вражає не лише глибокий психологізм і реалістична вмотивованість характерів, а й їхня соціальна обумовленість. Серед найгуманніших його новел(щодо змісту) і наймастерніших з художнього боку можна назвати, наприклад, славетну «Пампушку», де показано патріотичні настрої під час франко-пруської війни 1870-1871 років притаманні саме представникам французького народу, навіть з «найнижчих» з усіх точок зору його прошарків (дівчина на призвісько Пампушка - повія), а от предстаники «вищих» його верств виявляються до ворогів - пруссаків набагато більш«побажливими».
Яскраві позитивні образи знаходить Мопассан і серед представників трудових верств французького супільства: ремісників, солдатів, матросів.
У цьому відношенні дуже показовим є оповідання «Симонів батько», у якому простий сільський коваль виявляється людиною напрочуд душевною, позбавленою соціальних забобонів, і рішуче стає на захист маленького хлопчика-школяра, хлопчика-безбатченка, з якого усі в зв’язку з цим знущаються. Коваль оголошує, що саме він є батьком Симона і не дозволить знущатися з цієї дитини, причому робить це раніше, ніж вирішує одружитися з матір’ю Симона.
Визначити художній стиль Мопассана як художника слова - нелегко, оскільки його твори (це стосується і «великої», і «малої» його прози (написані дещо по-різному, залежно від того, що в них переважає тематично: чи викривальні моменти, як, скажімо, у відомому його романі «Любий друг» (де образ пройдисвіта Жоржа Дюруа - нікчеми й циніка стає «образом вічним» у його сконцентровано негативному розумінні), як у його страшному оповіданні «Мати потвор - про людей-виродків, що зробили фізіологічне «вироблення» дітей - потвор жахливим бізнесом, чи, навпаки, де домінує настрій сумно-ліричний, як-от у романі «Життя» - показі нещасливої долі дівчини з добропорядної родини, навіки зв’язаної «подружнім життям» з цинічним і розпусним чоловіком.
Сила Мопассана-художника полягає у дивовижному поєднанні різних ліній розвитку французької і взагалі західноєвропейської літератури другої половини XIX ст. - від реалістично-психологічної, часом навіть відверто натуралістичної й хворобливої деталі - до уза-гальнено-символічної й романтично-піднесеної.