Сенс назви твору Кнута Гамсуна “Пан”

XX століття позначилося інтересом до міфу як з боку письменників, так і з боку читачів. Міф завжди вважався глибинною основою людського та історико-культурного буття, а письменники XX століття прагнули по-новому показати давній міф, використати його символьну спрямованість, аби показати його нові грані, що відкриваються у наш час. Одним з таких авторів був Кнут Гамсун - автор роману «Пан». Чому ж так назвав свій твір письменник? Герой роману лейтенант Глан спершу й сам нагадує цю міфічну істоту. Адже Пан - це бог лісів, отар, пастухів, покровитель природи у давньогрецьких міфах. Він так любив землю, що заради неї покинув Олімп. Так само й Глан жив відлюдником у лісовій сторожці, де його єдиним товаришем був пес Езоп. Цей чоловік був щасливим серед природи, насолоджуючись кожною миттю життя серед пташиного співу у сонячний чи хмарний день. Здається, більш нічого людині й не треба, бо вона сама - джерело радості й смутку.



Глан настільки відчував природу, що розумів навіть сірий камінь, який, здавалося, впізнавав його. Той камінь був частиною дивовижної природи, яка дарувала стільки радості. Коли ж з’являється інший Пан? Коли відбувається зустріч із Едвардою та її батьком. Відтоді Глана почала мучити самотність, так що він навіть клав до кишені два мідяки й дзвенів ними, щоб не було так самотньо. «Ночі не стало, сонце тільки пірнало у море і знов виходило на світ, ще більш свіже й червоне». І кожного разу Глан, прислухаючись до нічного шепотіння, ніби відчував, як Пан сміється над ним. Доки тривають його заплутані стосунки з Едвардою та Євою, час від часу Глан ніби чує голос Пана, відчуває на собі його погляд.

Душа його чує цей поклик. Про що каже бог лісів? Може, попереджає про те, що герой ніколи не зможе жити серед людей, серед їх пристрастей, бо й сам поринає у їх вир. Тоді й охоплює його та сама паніка, що жене героя лісами у марному пошуку спокою. За міфом, такий страх - паніку - здатен був наганяти саме Пан. Увесь роман сповнений алюзій з міфу про Пана. У самому творі багато аналогій з цим богом природи, який, за легендою, володів даром пророкувати. А за середніх віків Пана вже вважали злим духом. Усі ці риси втілено в характері головного героя роману, навіть ім’я якого співзвучне міфічному богу: Глан - Пан. Тому й називається твір саме так - «Пан».

Кнут Гамсун народився в сім’ї селянського кравця на півночі Норвегії. Дитинство було важким. З чотирнадцяти років вимушений був заробляти собі на хліб. Він перепробував багато професій, але мріяв вчитися. Читав усе, що потрапляло до рук. Писати почав з 1847 року. Особливо важким для нього був 1886 p., коли на порозі стояла голодна смерть. Повість «Голод» принесла йому славу. Відтоді він написав багато романів і повістей.

На уроках зарубіжної літератури ми вивчали роман Гамсуна «Пан». Головна тема роману - кохання. Твір пронизаний високою поезією, бо Гамсун підходить до людини, як до неподільної частини природи. Герой роману лейтенант Глан живе у лісі зі своїм мисливським собакою Езопом, якого він принесе у жертву своєму коханню до Едварди. Глан відчуває щиру волю, повноту щастя лише в повній самотності, наодинці з негаснучим днем північного літа, вслухаючись у дихання природи, яка тче вічну нитку буття. Глан згадує: «Безкраїй день північного літа… І я сиджу отут і думаю про його й про хатину, де я жив, і про той ліс за хатиною». У цивілізованому світі він почуває себе незатишно. Його натура є втіленням мужності й лицарства. Усім серцем відчуває Глан своє побратимство з природою, яка йому близька і зрозуміла. Думка про дисгармонію світу є для роману головною і надає йому своєрідної меланхолійності, яку не може побороти життєлюбство письменника.

У романі показана любов Глана до Єви і до Едварди. Це дуже різні жінки, і їхня любов до Глана різна. Єву любов перетворює з покірної жінки в особистість, яка стала самостійною. Едварда має зовсім інший характер. Це сильна натура, вона не може розчинитись у коханні, як Єва. Едварда чекає від кохання дива.

Роман, який почався як ідилія, як гімн красі світу, закінчився драматично, сумно; він не вирішив конфліктів, які побачив письменник.

Із новели «Смерть Глана», яка є майже епілогом роману, дізнаємося, що Глан поїхав на полювання у Індію, отримав там від Едварди, яка вийшла заміж за барона, запрошення повернутися на батьківщину. Та Глан не може знову зустрітися з жінкою, яку і зараз кохає, але і без неї не може жити. І він покидає це життя - він робить все, щоб викликати у свого супутника-мисливця ревнощі і гнів; той не стримується і вбиває Глана.

Я чула міф про Глана, що він син Гермеса, бога лісів, полів, що кохав і переслідував німф. Фігурка Пана, зображена на порохівниці, натякає на те, що мисливець Глан - теж під його покровительством. Автор показує схожість Пана з Гланом утому, що він, Глан, володіє тою ж безмежною владою над жінками. І вся ця схожість не підкреслила жодної важливої особливості його натури. Глан - сучасна нервова людина, яка більш за все цінує мрію і надію. Бездумне ставлення до цивілізації примушує його шукати порятунку в лісі, де він один і може поринути у своє «я». Герой знаходить там почуття волі, пориває з суспільством.

 

 

У назві роману є символічний зміст. Людина, як вважає Гамсун, - частина природи, що діє в романі в образі могутнього Пана, який живе у кожному з героїв і розпоряджається його долею. Роман Гамсуна «Пан», за словами О.І. Купріна, - «это восторженная молитва красоте мира, бесконечная благодарность от сердца за радость существования, но также гимн перед страшным и прекрасным лицом бога любви». Мені здається, що з цього роману ми розуміємо авторські особливості трактування любові. Цей твір вчить нас, що не можна бути впертим егоїстом, бо залишишся самотнім, без друзів, і тобі ніхто не зможе допомогти, якщо ти потрапиш у скруту. Адже в романі показано, як гордість Едварди вбила Глана. Але він теж був впертий. Якби хоч хтось із них переступив через свою впертість, усе закінчилося б щасливо.

Норвезький письменник Кнут Гамсун посiдає одне з почесних мiсць як поет кохання, митець, що вiдкрив i зобразив новi вiдтiнки цього почуття, показав його складний характер, суперечностi мiж його життєдайною i руйнiвною силами.

Вчинки героїв у романi К. Гамсуна “Пан” визначає через кохання. Головний герой роману лейтенант Глан живе вiдлюдником у лiсовiй сторожцi. Саме тут вiн почуває себе вiльним i щасливим. Серед людей йому незатишно, навiть задушливо. Вiн має душу вiдкриту красi i коханню, душу, яка цурається дрiб’язковостi, бо може осягнути вiчне: циклiчнiсть природи, її весняне вiдродження, лiтнiй розквiт, осiннiй сон. Вiн нудьгує серед товариства, що збирається у домi мiсцевого багатiя Мака. Розмови, що точаться тут про буденнi речi, не цiкавлять героя, адже вiн розумiє сутнiсть людей, розумiє iнстинктивно, як звiр. Невипадково в романi його погляд називають “звiрячим”. Цей погляд допомагає йому вiдчути iлюзорнiсть багатьох цiнностей i прагнень людського суспiльства. Його iдеал - природа, а що може бути природнiшим за кохання?

Кохання в романi зображується як непереборна сила, що не пiдвладна нi розуму, нi моральним законам. Це стихiя, яка не вибирає шляхiв, яка неминуче приносить жертви.

Кохання єднає Єву, дружину сiльського коваля, i лейтенанта Глана. Воно перетворює покiрну й безталанну Єву в особистiсть. Кохання дає їй сили, позбавляє страху. Вона нiчого не очiкує вiд Глана, не знає, чим закiнчаться їхнi стосунки, вона просто про це не думає. Вона сповнена довiри i нiжностi до коханого. I Глан вiдчуває чарiвнiсть її доброти, що дає йому вiдчуття щастя, хоча серце i душа Глана належать Едвардi. Стихiя кохання захоплює Єву i робить її своєю першою жертвою. Єва гине пiд уламками скелi.

Все трагiчно переплiтається. Порох пiд скелю пiдклав Глан, бо хотiв зробити незвичайне видовище на честь вiд’їзду барона, нареченого Едварди. Запалив порох Мак, якого мучили ревнощi. Вiн розрахував час, коли Єва опиниться бiля скелi. Людськi пристрастi, жорстокiсть i непримиримiсть руйнують життя, природу.

Едварда - сильна натура, що неспроможна пiдкоритися коханому. Для неї кохання - це боротьба. Тому її стосунки з Гланом нагадують поєдинок, в якому не може бути переможця. К. Гамсун пояснює нелогiчнiсть їхнiх вчинкiв силою пристрастi. Цi вчинки часто не розумiють навiть самi герої, але вони сповненi глибокого внутрiшнього змiсту. Бажання Глана привернути до себе увагу Едварди зрозумiле, ось чому пiд час морської прогулянки вiн кидає її черевичок у воду. Шукаючи її спiвчуття, вiн навмисне прострiлює собi ногу. Ревнощi примушують Глана плюнути у вухо нареченому Едварди. Всi цi вчинки нелогiчнi, незрозумiлi сторонньому спостерiгачевi, але вони пояснюються iмпульсивнiстю кохання мiж Гланом i Едвардою. Але в цiй iсторiї не все зрозумiло навiть самому автору, напевне тому вiн не тлумачить причини цих вчинкiв. Читач розумiє лише те, що кохання не пiдвладне розуму, що це сила, яка може керувати людиною.

Я чула мiф про Пана, що вiн син Гермеса, бог лiсiв, полiв, кохав i переслiдував нiмф. Фiгурка Пана, зображена на порохiвницi натякає на те, що мисливець Глан теж пiд його покровительством. Автор показує схожiсть Глана з Паном у тому, що вiн, Глан, володiє тою ж безмежною владою над жiнками. I вся ця схожiсть не пiдкреслила жодної важливої особливостi його натури. Глан - сучасна нервова людина, яка найбiльш за все цiнує мрiю i надiю. Бездумне ставлення цивiлiзацiї до всього примушує його шукати порятунку у лiсi, де вiн один i може поринути у своє “я”. Герой знаходить там почуття волi, розриває з суспiльством.

У назвi роману є символiчний змiст. Людина, вважає Гамсун, - частина природи, яка є в романi в образi могутнього Пана, який живе у кожному з героїв i розпоряджається його долею. Роман Гамсуна “Пан” за словами О. I. Купрiна, - “це молiння про красу свiту, нескiнченна вдячнiсть вiд серця за радiсть iснування, а також гiмн перед страшним i прекрасним обличчям бога любовi”.

Людина не може жити без кохання, але стосунки мiж людьми, людськi якостi можуть зруйнувати красу цього почуття. Але в свою чергу кохання може впливати на стосунки мiж людьми: воно може безжалiсно нищити. Менi здається, що тiльки сильнi i прекраснi душею можуть витримати його випробування.

Зарубіжна Література

Copyright © 2009-2017. All Rights Reserved.