Найвища — це мова трагедії, диво її тексту
Трагедія Гете Фауст займає особливе місце в історії європейської літератури. Вона увібрала в себе художній досвід усіх попередніх епох - античності, середньовіччя, Ренесансу, класицизму - і в той же час стала абсолютно новим досягненням не тільки по відношенню до минулих часів, але і по відношенню до сучасної поетові літературі Просвітництва. Твір Гете позначило собою перехід до нового типу творчості, остаточно сформувався в прогресивній літературі XIX-XX століть. До цього часу яскраво виявилося невідповідність уявлень про людську природу як ідеальної, заданої понад, реальному стану людини в житті і навколишньому середовищу. Таким чином, все суспільство, опинилося перед завданням подолання цієї невідповідності.
При створенні Фауста письменник взяв за основу сюжет існувала легенди, продовжив і видозмінив його, збагативши зміст своїм власним розумінням реальної дійсності. Він не просто відтворив характери та події, але перетворив їх, доповнив, органічно зв’язавши з сучасністю. Таким чином, відбулося дивовижне сплетіння образів християнської легенди і персонажів, що втілюють думки, почуття, прагнення передових людей нового часу. Автор відобразив у своєму творі всю правду життя свого часу, висунувши новаторську думку про те, що людське життя не знаходиться у владі божественних законів, правлячих завжди, а існує сама по собі.
В образі головного героя відбилося прагнення самого автора до духовного відродження. Цей мотив простежується в його життєстверджуючому спогаді про юність, про ранні творчі пошуки, про перше кохання і дружбу. І юність тут виступає не тільки як найжиттєздатніший вік людини, але і як яскравий момент становлення, формування людської особистості. Поет починає свій твір з Прологу на небесах, відображаючи тим самим велич життя людини, ту космічну загальність, в якій починається життєвий процес і до якої він повертається, пройшовши цикл свого розвитку. Саме небеса є у Гете своєрідним художнім обрамленням, символом єдності початкового і кінцевого моментів шляху людини.
Однак оригінальність твору полягає не тільки в образах, створених поетом. Унікальна і сама форма твору, яке, на глибоке переконання Гете, має бути подібно створінням природи: багатим, складним, різноманітним, фундаментальним і легким, вічних і тонким до крихкості. Воно повинно бути втіленням ясності і стрункості, краси і гармонії. Важлива роль у здійсненні цього завдання належить і тієї мови, якою написана трагедія. Близька до живої розмовної мови, простонародна лексика є характерною для народної поезії, тому вона звучить так легко і природно. Ця риса особливо проявляється у промовах Фауста, що відображають все багатство його думок і почуттів. У той же час твір несе інтонацію, типову для літератури бурі і натиску. Ця мова різкий і прямий, сповнений живих слівець і виразів, відрізняється енергією і силою. У ньому абсолютно відсутній пригладжене, властива літературі тих часів. Поет відмовився також і від звичайного для драми вірша з розміреними і величними ритмами.
Прийнято вважати, що Фауст Гете - трагедія. Однак цей твір швидше змішаного жанру, так як його стильові особливості, - розмовна форма, сатиричні мови Мефістофеля, епізод у погребі Ауербаха - не дозволяють віднести його до чисто трагічного жанру. У ньому також простежується глибокий філософський зміст. Всі ці особливості яскраво відбилися в характеристиці Шеллінга: Блискучий розум, що з’єднує глибокодумність філософа з силою неабиякого поета, дав нам в цій поемі свіжий джерело знання, достатній сам по собі, щоб омолодити науку нашого часу, вдихнути в неї свіжість нового життя …
Таким чином, Фауст є неповторним творінням світової літератури. Його унікальність тим більш очевидна, що він різко відрізняється і від всієї літератури того часу, і від всього іншого творчості самого поета. Ця відмінність полягає в багатстві і новизні ідейного змісту, і у вражаючому своєрідності форми, і в неповторності мовних прийомів. Не випадково твір отримав таку високу оцінку критиків: Хто виявиться здатним хоча б почасти проникнути всередину його, той спіткає і буде захоплений скарбами проникливою життєвої мудрості, чарівною силою зображення, жвавістю фантазії і особливо великим мистецтвом висловлювати думки і почуття …