Загрузка...

Війна і мир у вірші Г. Аполлінера «Зарізана голубка й водограй»

Що може бути страшніше й абсурдніше за війну, коли люди, яких Бог обдарував душею й розумом, починають знищувати один одного. А якщо людина, яка змушена брати участь у війні, до того ж має душу поета, то їй набагато важче жити без кривавого безглуздя, бо її місія - пропустити все через себе, осмислити, а чім розповісти всім про пережите. Французький поет Г. Алоллінер, який був учасником Першої світової війни, вражения від воєнних страхіть втілив у фронтових поезіях, які згодом склали «Кілограми»,« Вірші Миру і Війни». Назва збірки відображає експериментаторство поета у самій формі твору. Аполлінер вважав каліграми одним із найважливіших своїх відкриттів, вбачаючи мій синтез поезії і візуальних мистецтв. Вони є наче мальована поезія: текст будується так, що утворює малюнок того предмета, про який ідеться.



Шедевром каліфам є «Зарізана голубка й водограй», Розташувавши літери різного розміру рядками, шо розходяться в різних напрямках, поет створив образ над струменями фонтана. Цей образ є символом вічного плачу по тих, що минули в Першій світовій війні.

Вірш «Зарізана голубка й водограй - це ліричний монолог, сповнений болем Вивогою. Поет сумує за дівчатами, які не пізнали щастя:
О постаті убиті любі,
О дорогі розквітлі губи,
Міє Марее
Єтто Лорі
Анні і ти Маріє
Де ви дівчата?
Я вас питаю?

 

Питання до дівчат залишається без відповідей - війна все знищує: життя людей, нації,надію на материнство, радість кохання. Звучить у поезії і звернення до тих, кого війна розкидала по світу, і до тих, кого забрала смерть:
Душа моя в тремкій напрузі,
Де ви солдати мої друзі?
Де ви Даліз Реналь?

Туга поета за своїми друзями набуває космічних масштабів, особисте горе розростається до масштабів вселенської катастрофи:
Печальні ваші імена
Як у церквах ходи лунам
Б’ють відгомоном до небес.

Поет, протиставляючи, кладе на терези життя з одного боку смерть, кров, насильство, з іншою - людей, водограй, голубку. Що переважить? Скорбота через смерть, потік сліз ніколи не скінчаться, як нескінченний потік води в фонтані.
Та біля водограю
Що плаче й кличе
Голубка маревіє…

Голубка, що є символом миру, життя, а в Біблії - символом Духу Святого, є надією на перемогу життя над убивством. Символом неприродності того, що відбувається на війні, є закривавлені квіти - «олеандри всі в крові», Проте доки сонце, хоча і «ранене», іще живе, є надія на те, що світ ще можна врятувати.

Г. Аполлінер сприймав війну ,як апокаліпсис і все ж таки сподівався на ті часи, що люди матимуть мудрість відмовитися від війни. Саме тому він говорив про свої вірші: «Ні, не треба шукати суму в моїй поезії, а лише саме життя».

 
Зарубіжна Література