Чим казка «Крихітка Цахес на прізвисько Цинкобер» відрізняється від інших казок?

У “Крихітці Цахес” присутні традиційні казкові елементи і мотиви. Це чудеса, зіткнення добра і зла, чарівні предмети й амулети. Гофман використовує традиційний казковий мотив зачарованої і викраденої нареченої та випробування героїв золотом. Але письменник порушив чистоту казкового жанру. Поєднання реального з фантастичним, дійсного з вигаданим, переплетіння реальності та нестриманої фантазії — особливість поетики Гофмана. Фантастичні казкові моменти втрачають свою самоцінність і відіграють другорядну роль. Хоча дії в “Крихітці Цахесі” розгортаються в умовній країні, але, вводячи реалії чи культурні концепти німецького побуту, помічаючи характерні риси соціальної психології персонажів, автор тим самим підкреслює сучасність подій, що відбуваються. Таку “національну інформацію” можна віднести до фонових знань, які “є характерними для жителів конкретної країни і здебільшого невідомі іноземцям, що зазвичай ускладнює процес спілкування”.



Герої казки (Бальтазар, Кандіда, Фабіан, Мош Терпін, Барсануф та інші) — звичайні люди: студенти, чиновники, професори, придворні вельможі. Якщо з ними часом трапляється щось дивне, вони готові знайти цьому правдоподібне пояснення. І випробування герояентузіаста Бальтазара на вірність чудесному світу полягає в здатності бачити й відчувати цей світ, вірити в його існування. Казковий бік твору пов’язаний з чарівними персонажами, так само, як в казці “Попелюшка”. Основні події у “Крихітці Цахесі” відбуваються за участю феї Розабельверде і мага Проспера Апьпануса. Але у Гофмана змінюється характер подачі фантастичного: цим чарівним героям доводиться пристосовуватися до реальних умов і ховатися під масками каноніси притулку для шляхетних дівчат і доктора. Оповідач веде “іронічну гру” і самим стилем оповідання — дивні явища описуються повсякденною мовою, у стриманому стилі, а події реального світу раптом з’являються в якомусь фантастичному висвітленні, тон оповідача стає напруженим. Змішуючи високий романтичний тон і низький життєвий, Гофман тим самим руйнує його і зводить нанівець.

 

Цахес — син бідної селянки Лізи, який лякає навколишніх своєю зовнішністю, “Безглуздий виродок” до двох з половиною років так і не навчився говорити і добре ходити. Беручи до уваги те, що Цахес діє в умовах виродливого суспільного середовища, каліцтво Циннобера можна визнати символічним. Пожалівши бідну селянку, фея Розабєльверде наділяє ЇЇ маленького синавиродка чудесним дарунком, завдяки якому усе значне і талановите приписується Цахесу. У прагненні феї усунути недосконалість, що була допущена природою, закладено добре начало. Цахес робить блискучу кар’єру. І все це було пов’язано з тим, що інші, справді гідні, незаслужено відчували образу, ганьбу і крах у кар’єрі чи в любові. Добро, вчинене феєю, перетворюється в невичерпне джерело зла. Вчитель ставить перед старшокласниками питання: “Чому добрий вчинок феї є початком великого зла?”

Аналіз вчинків Цахеса відбувається в такій послідовності:
— дитинство: “до дня святого Лаврентія малому минуло два з половиною роки, а він усе ще не володіє своїми павуковими ніженьками і, замість того, щоб говорити, тільки муркоче, немов кішка”; “злий виродок борсався й упирався, гарчав і норовив укусити фрейліну за палець” і т.д.;
— діяльність: “Циннобер нічого не знав, абсолютно нічого, замість відповіді він сипів і квакав, і ніс якусь невиразну нісенітницю, що ніхто не міг розібрати, і тому що при цьому він непристойно дриґав ногами, та кілька разів падав з високого стільця”; “Циннобер ніс нісенітницю, гарчав і гурчав, то міністр взяв у нього з рук папір і став читати сам” і т.д.;
— фінал життя: “але тому, що Циннобер не відзивався, то камердинер навіч переконався, що з красивого срібного судна з ручкою, що завжди стояло поруч із туалетом, стирчать зовсім маленькі худенькі ніжки”; “небезпека, у якій знаходилася їх ясновельможність, і що прийшов час відректись від усякого респекту. Він схопив Циннобера за ніжки і витяг його. Ах, мертвий, мертвий був він — маленька їх ясновельможність!”; “поховання міністра Циннобера було одним із найчудовіших, які колинебудь доводилося бачити в Керепесі; князь, усі кавалери ордена Зеленоплямистого тигра в глибокій жалобі випливали за труною” і т.д.

Своєчасне втручання доброго чарівника кладе кінець химерній кар’єрі Цахеса. Утративши чарівні волоски, він став тим, ким був насправді — жалюгідною подобою людини. Страх перед юрбою, що раптом побачила у вікні будинку міністра маленьке чудовисько, змушує Циннобера шукати надійного укриття в нічному горщику, де він і вмирає, як констатує лікар, “від страху вмерти”. Те, що він став жертвою незаслуженого запаморочливого успіху, визначаючи свою фатальну помилку, фея усвідомила, що якби Цахес не піднявся з незначності й залишився маленьким необтесаним дурнем, він би уникнув ганебної смерті. Під час аналізу учні відзначили, що автор висміює не тільки нікчему й брехуна Цахеса, що увібрав у себе багато чого з того, що було вороже світу поезії, любові, краси, справедливості, добра, щастя.

Пригоди сатиричного Цахеса зовсім не персональні, вони обумовлені структурою держави і її таємними чи явними потребами. У процесі бесіди вчитель зазначає, що Цахес — це прецедентне ім’я, знайомство з яким дає змогу зрозуміти особливості світосприйняття національного суспільства того часу, яке створило такого сатиричного персонажа.

Зарубіжна Література

Copyright © 2009-2017. All Rights Reserved.