Школяр UA

Грибоєдов О. С.

Фігура Молчаліна в комедії Грибоєдова «Лихо від Розуму»

В системі персонажів п’єси О. С. Грибоєдова «Горе від розуму» важливе місце посідають жіночі образи. Центральним є образ Софії, дочки Фамусова, московського пана, керуючого в казенному місці. Її образ важко визначити однозначно. Пушкін в своїй критичній статті зауважив: «Софія написана неясно». Французькі книжки, на які нарікає Фамусов («Ей сну немає від французьких книг»), фортепіано, вірші, французька мова та танці - ось те, що вважалося необхідним у вихованні панянки того часу. З одного боку, сімнадцятирічна дівчина життєво мудра (адже вона дочка свого батька), розважлива, з іншого боку, сліпа у своїй любові до Мол-чаліну. Адже вона любить не його, а той ідеал, який вона почерпнула з сентиментальних французьких романів. Але цей ідеал на самому ділі виявляється далекий від досконалості. Вона щира у своєму прагненні протегувати «безрідному» Молчаліна, надалі ж сподіваючись зробити з нього «чоловіка-хлопчика, чоловіка-слугу». Адже Софія - дівчина свого класу й часу. А в суспільстві панує всевладдя жінок, тому «чоловік-хлопчик, чоловік-раб жінчиних пажів» - це усвідомлена чи неусвідомлена мрія Софії.



Саме Софія винна в тому, що Чацький був оголошений божевільним. Це вона затаврувала його, сказавши: «Ось знехотя з розуму звела». Звичайно, героїні з її життєвою мудрістю ближче Молчалін, який приймає «вид коханця до твого дочки такої людини», а з Чацьким їй би довелося випити свою чашу страждань, винести свій «мільйон терзань». Вона в даному випадку керується здоровим глуздом з точки зору фамусовского суспільства, чинить так, як велить закон даного суспільства.

На прикладі образу Софії автор показує, як середовище може згубно впливати на людей навіть з хорошими задатками, підпорядкувати їх своїм правилам життя і законам.

Образи жінок у комедії представлені також другорядними і епізодичними персонажами. Це й дотепна покоївка в будинку Фамусова Ліза, яка є другим резонерів в комедії і виконує роль субретки, що дає влучні характеристики персонажів; та Наталія Дмитрівна Горіч, що тримає свого чоловіка під каблуком, що звертається з ним, як з дитиною, і княгиня Тугоуховская, затята противниця освіти , з обуренням розповідає про Педагогічному інституті в Петербурзі, де професори «вправляються в розколи і безвір’я»; і шість її дочок, яких ніяк не можуть видати заміж, думають тільки про модні «складочках» і «фасони». Сюди ж відносяться також графиня-бабуся і графиня-онука Хрюміни, вимушені їздити по балам і гостям у пошуках нареченого для старезною внучки. Особливої ваги має в цьому суспільстві стара Хлєстової, затята крепостніца, осуджує навчання в «пансіонах, школах, ліцеях».

 

І. А. Гончаров у критичному етюді «Мільйон терзань» так писав про низці образів гостей в будинку Фамусова: «Наплив цих осіб так багатий, портрети їх так рельєфні, що глядач холоне до інтриги, не встигаючи ловити ці швидкі нариси нових облич і вслухатися в їх оригінальний говірка «. Всі вони, безумовно, належать фамусовскому суспільству, будучи його типовими представницями.

Грибоєдов показав у своєму творі не тільки сценічні персонажі фамусовского суспільства, а й внесценіческіе, які також втілюють у собі риси «століття минулого». Це Аріна Власівна, Ликера Алек-писар, Тетяна Юріївна, Пульхерія Андріївна, Парасковія Федорівна. Згадується і Катерина II,. При дворі якій служив дядько Фамусова Максим Петрович, який «згинався вперегіб», коли йому «треба було подслужіться». Ми дізнаємося і про «наїзниця» княгині Власової, яка впала з коня і шукає тепер чоловіка «для підтримки». Чималу вагу в фамусовском суспільстві має і Тетяна Юріївна, якій «чиновні й посадові - все їй друзі і всі рідні». Саме до неї радить Молчалін з’їздити Чацькому для заступництва і отримання чину. Згадується Фамусова і покійна мати Чацького, за словами якого, вона «з розуму сходила вісім разів». Всю фамусовскую Москви тримає в страху княгиня Марія Алексевна, ім’я якої вимовляє поважний пан у страху: «Що стане говорити княгиня Марія Алексевна». Доповнює жіноче товариство і такий внесце-нічний персонаж, як мадам Розьє, якої Фамусов довірив виховання своєї дочки. «Друга мати» Софії була розумна, «вдачу тихий, рідкісних правил», але припустила, на думку Фамусова, єдину помилку -

За зайвих на рік 500 рублів

Сманіть себе іншими допустила.

Таким чином, у комедії «Лихо з розуму» представлена ціла галерея жіночих образів, типових представниць «століття минулого». Всі вони є породженням московського життя першої чверті XIX століття і втіленням найбільш типових її рис, при цьому кожен з образів, будь то сценічний або внесценіческій персонаж, володіє своєю індивідуальністю. Саме жінки доповнюють картину життя патріархального російського суспільства, не приймаючи ніяких змін і так запекло відстоює свої життєві принципи, які дозволяють їм жити безбідно за рахунок самодержавно-кріпацької системи. Тому суспільство так налякане поширенням нових, прогресивних ідей передової дворянської молоді, вбачаючи в них небезпеку змін в їхньому житті.

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку