Молодші класи

Народної мудрості джерело (Твір на тему прислів’я)

Мабуть, кожна людина з дитинства знає народні прислів'я та приказки. Ці короткі, але влучні вислови чули ми від бабусі або дідуся, мами чи тата.
Мій дід, наприклад, коли дивиться, як я щось роблю, не може втриматися і обов'язково скаже щось таке: "Сім разів відміряй, а раз відріж" або "Усе велике починається з дрібного". Через ці коментарі я інколи навіть ображався на нього. "Діду,- казав,- звідки ти знаєш, скільки разів я міряв…" А він тільки сміявся та й додавав: "Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже".
Звик я до цих дідових примовок, намагався не звертати на них уваги. Як же я здивувався, коли на уроці зарубіжної літератури дізнався, що улюблений дідів вислів "Мудрий навчається на чужих помилках" - то норвезька приказка. Ну, думаю, тримайся діду. Досить із мене глузувати. Тепер і я вчений.

Детальніше...

За якими законами живуть у світі Джунглів. Твір за казкою Р. Кіплінга «Мауглі»

Закони Джунглів суворі. Виживає найсильніший. За законами Джунглів, наприклад, навіть грізний тигр Шер-Хан не може змінювати місце полювання, нікого не попередивши. Батько Вовк каже, що Шер-Хан і так накоїв багато лиха. Ось і зараз він полює на людину, а це ніяк «не личить мисливцеві». Закони Джунглів жорстокі навіть щодо самотнього Вовка Акели, Ватажка Зграї. Дванадцять років він водив стаю. За цей час ніхто з Вовків не потрапив у пастку, нікого не було покалічено. Це був справжній Ватажок - мудрий, сильний, чесний, хоробрий. Але варто було схибити один раз, як Зграя відмовилась йому підкорятися. Тим більше, що втрутився підступний Шер-Хан. «Ви маєте вбити мене тут, на Скелі Рад, - казав Акела, звертаючись до Вільного Племені і до Шер-Ханових шакалів. - …Хто візьметься покінчити з Самотнім Вовком?..» Такі жорстокі слова пролунали на Скелі Рад не випадково. Вони були підказані суворою дійсністю, законами Джунглів.

Детальніше...

Про що міг розповісти Наа. Твір за казкою «Мауглі»

Якось я уявив собі, що потрапив дивним чином у казкові Джунглі, які дали притулок юному Мауглі. Я подумав: а зміг би я, як він, подружитися з мешканцями Джунглів? Скажімо, диво сталося. І ось я веду мирну бесіду з кам’яним пітоном Каа. Я знаю, що пітон вміє лазити по деревах не гірше від мавп. Ночами він краде в них малят, і від одного імені Каа у мавп тремтять їхні гидкі хвости. Що я міг би розповісти пітону Каа про себе? Мене, як і Мауглі, він може прийняти у темряві за мавпу. Але на відміну від Мауглі, я живу серед людей у великому місті, ходжу до школи, де серед іншого вивчаю життя природи, мешканців джунглів. А що про ці джунглі нового міг би розповісти Каа? А хоч би й те, що останні десять діб він провів на самоті і ніяких новин з Джунглів не одержував. А причина самотності проста: він змінював свою шкіру і не хотів, щоб це бачили сторонні очі. Тепер Каа гріється на сонці, лежить на гарячому прискалку, милуючись своєю чудовою новою шкірою. Каа занадто важкий, але по-своєму гарний, майже красень.

Детальніше...

Людина врешті-решт повертається до Людини. Твір за казкою «Мауглі»

Кам’яний пітон Каа не любив, коли хтось бачив, як він змінює шкіру. В такі дні він ховався від мешканців Джунглів. Так, нелегко великому пітону змінити шкіру. У подібній ситуації ніби опинився і сам Мауглі. Тільки йому належало змінити не убрання, а спосіб життя. На Мауглі чекало повернення до Людей. «Людина врешті-решт повертається до Людини, навіть коли Джунглі її не виганяють», - сказав Каа. А Балу додав: «…Іди своїм власним слідом, роби собі лігво зі створіннями своєї крові, зграї і племені…» Ніхто не виганяв Мауглі із Джунглів. Але його дійсно покликав до людей голос крові. Прощання було зворушливе. Зорі згасли, настав світанок, ніби звичайний лісовий світанок, але надзвичайний для тих, хто проводжав Мауглі: постарілої пантери Багіри, ведмедя Балу, що став захекуватися, кам’яного пітона Каа. Багіра, щоб стримати сльози, побігла геть з місця прощання, але наостанок крикнула двічі: «Пам’ятай, Багіра любила тебе!» Плакав і Мауглі, навіть не плакав, а ридав, «притиснувшись головою до грудей сліпого ведмедя і обнявши рукою його шию».

Детальніше...

Том і Гек - вірні друзі. Твір за повістю Марка Твена «Пригоди Тома Сойера»

Відтоді, як вони познайомилися, жити один без одного вже не могли. Гекльберрі Фіни - син відомого в містечку пияки, людини, яку всі обминали. Репутація батька відбилася і на ставленні мешканців міста до сина. Правда, і сам Гек Фін був нероба, безпритульник і розбишака. Він завжди був одягнений в недоноски з дорослих людей. Гекльберрі був сам собі господар і робив усе, що заманеться. Батьки побоювалися Гека, бо він немовби магнітом притягував до себе їхніх дітей. Тому подобалися незвичайні люди, що живуть за своїми правилами. Безтурботні, зухвалі люди, що йдуть на ризик задля досягнення своєї мети. Люди, які нехтують небезпекою у пошуках пригод. Такою людиною, на думку Тома, був Гекльберрі Фіни, якого він щиро полюбив.  Як до цієї дружби ставилися дорослі, свідчить такий факт. Йдучи до школи, Том зустрів Гека. Звісно, хлопець спізнився, і вчитель запитав чому. Том відповів, що зупинився побалакати з Гекльберрі Фінном. Учитель розгублено подивився на Тома, бо це була зухвала витівка учня. Але Том утаїв від вчителя, про що саме він розмовляв з Геком. А це б зацікавило вчителя. Хлопці домовилися наступної ночі відправитися на кладовище. Саме цей похід був у авантюрному дусі обох хлопців.

Детальніше...

Copyright © 2009-2017. All Rights Reserved.