Гете

У чому сенс суперечки між Богом і Мефістофелем? (За твором Ґете «Фауст)

Розмова між Богом і Мефістофелем - це й експозиція, і разом із тим зав’язка дії «Фауста». Про що ж сперечаються ці двоє? Звичайно, про те, наскільки досконалим створено світ і людину. Позиція Мефістофеля очевидна: він із глибоким презирством ставиться до людини, називаючи її «смішним божком землі», який не здатний ні до чого, окрім розваг сумнівного типу. Мефістофель закидає Богові, що той даремно нагородив людину розумом, оскільки вона не здатна скористатися цим даром. Та й сам світ Мефістофель ганьбить, вважаючи його недосконалим, поганим. А щодо людини, то її й бісові жаль:
Нет, что ни говори, а плох наш белый свет!
Бедняга человек! Он жалок так в страданье,
Что мучить бедняка и я не в состояньи.

Детальніше...

Філософська трагедія «Фауст» — відтворення передових просвітницьких ідей епохи

XVIII століття, що завершилося Великою французькою революцією, розвивалося під знаком сумніву, руйнування, заперечення та жагучої віри в перемогу розуму над марновірствами і забобонами, цивілізації над варварством, гуманізму над тиранією і несправедливістю. Тому історики називають його століттям Просвітництва. Ідеологія просвітителів восторжествувала в епоху, коли валився старий середньовічний уклад життя та формувався новий, буржуазний порядок, прогресивний для того часу. Діячі Просвітництва гаряче захищали ідеї культурного розвитку, самоврядування, волі, відстоювали інтереси народних мас, таврували ярмо феодалізму, відсталість і консерватизм церкви.

Детальніше...

Найвища — це мова трагедії, диво її тексту

Трагедія Гете Фауст займає особливе місце в історії європейської літератури. Вона увібрала в себе художній досвід усіх попередніх епох - античності, середньовіччя, Ренесансу, класицизму - і в той же час стала абсолютно новим досягненням не тільки по відношенню до минулих часів, але і по відношенню до сучасної поетові літературі Просвітництва. Твір Гете позначило собою перехід до нового типу творчості, остаточно сформувався в прогресивній літературі XIX-XX століть. До цього часу яскраво виявилося невідповідність уявлень про людську природу як ідеальної, заданої понад, реальному стану людини в житті і навколишньому середовищу. Таким чином, все суспільство, опинилося перед завданням подолання цієї невідповідності.

Детальніше...

По поемі И. В. Ґете «Фауст»

«Фауст» - найбільше створення поетичного духу. А. С. Пушкін. Ґете працював над «Фаустом» більше шістдесяти років. Образ великого шукача істини схвилював його ще замолоду й супроводжував йому до кінця життя. Твір Ґете написано у формі трагедії. Правда, воно далеко виходить за межі тих можливостей, які має сцена. Це скоріше диалогизированная епічна поема, найглибша по своєму філософському змісті, всеосяжна по широті відображення життя. У філософії Ґете ідея діалектичної єдності протилежностей є, мабуть, однієї з головних ідей. У боротьбі протиріч створюється гармонія миру, у зіткненні ідей - істина. Поет постійно нагадує нам про це. (У часи Ґете, як відомо, створювалася діалектика Гегеля.) Два герої добутку німецького поета - Фауст і Мефистофель - наочно демонструють це діалектичне споріднення позитивн і негативного почав. Породжений марновірною народною фантазією, образ Мефистофеля у творі Ґете втілює в собі дух заперечення й руйнування. Мефистофель багато руйнує й знищує, але він не може знищити основне - життя.

Детальніше...

Багатовікова філософська проблема про призначення людини на землі

Образ героя подібний до гетевського і водночас відрізняється від нього. Фауст Граббе - романтик, він заперечує утопічні ідеї колективізму, вважаючи, що тільки думка, політ фантазії здатні принести щастя і задоволення. Головне для нього - прагнення стати надлюдиною: “Для чого бути людиною, якщо ти позбавлений прагнення бути надлюдиною?” Колізія підписання угоди цьому Фаусту не потрібна, він усвідомлює, що його непомірні бажання, презирство до всіх віддаляють його від усього людського, і він запродався дияволу з самого початку. Його кохання до донни Анни - відступ від мети - певною мірою зрада себе. Шукач істини, шанувальник високого розуму, служник духу не має права любити. Донна Анна дістається Дон Жуану а Фауст, знаючи свою долю, сам шукає зустрічі з дияволом. У фіналі він душить Фауста, адже той виявився не гідним участі обранця, його доля - пекельні муки: герой не зміг зробити вибір між Богом і дияволом.

Детальніше...

Copyright © 2009-2017. All Rights Reserved.