Гомер

Зміст «Одіссеї» і повернення героїв із Троянської війни

Особливо цікава друга поема «троянського циклу» - «Одіссея», яку можна назвати енциклопедією давньогрецьких міфів і сказань. Якщо головним героєм «Іліади» є непереможний воїн, який ставить честь і славу вище життя, у «Одіссеї» ідеал принципово міняється. Її героя, Одіссея, відрізняє, насамперед, спритність, уміння знайти вихід з будь-якої ситуації. Тут ми потрапляємо в інший світ, уже не в світ військових подвигів, а у світ купецьких подорожей, що характеризує епоху грецької колонізації.

Детальніше...

Втілення у поемі Гомера «Іліада» античного ідеалу воїна-героя

Центром нашого твору будуть воїни-герої поеми Гомера “Іліада”. У страшному двобої зіштовхнулись грецькі війська та військо троянців. Війна немилосердно справляє свої криваві бенкети. Багато невимовної жорстокості, невиправданого гніву, немилосердності.
Жорстокий час — жорстокі люди. Неможливо без здригання спостерігати, як річками ллється кров, як тисячами гинуть люди. Ореол трагізму оповиває голови майже всіх учасників Троянської війни: ніхто не знає, коли прийде його смертний час, але кожен до нього щохвилини готовий.

Детальніше...

Порівняльна характеристика образів Ахілла та Гектора

Перш ніж ми почнемо осмислювати кульмінаційний епізод поеми “Іліада” — “Двобій Ахілла і Гектора”, простежимо за повним текстом, що передувало поєдинку, як готувались до нього герої. Почнемо з Гектора. Гектор людяний. Він ні разу косо не глянув на Єлену, а це ж вона винна у всіх бідах троянців, не дорікнув їй гірким словом. І до брата свого Паріса, винуватця Троянської війни, він не відчуває ненависті. Він досадує на недолугість та зніженість Паріса й кидає йому в обличчя гіркі докори. Але варто Парісові визнати його, Гектора, правоту й просити пробачення, як гнів Гектора охолоджується, і він готовий вже усе простити Парісу. Він люблячий чоловік і батько.

Детальніше...

У чому полягає вражаюча реалістичність епічного полотна Гомера?

Гомер наповнив свою поему багатьма іменами та історичними подіями, звів докупи сотні доль, наситив її найяскравішими реалістичними картинами побуту та життя своїх одноплемінників, уквітчав фарбами поетичних порівнянь, постійних епітетів, поставивши у самий центр Ахіллеса. Він не додав до портрета свого героя жодної неправдоподібної, звеличуючої його риси. Його герой монументальний, але він живий, ми відчуваємо, як б’ється його серце, як гнівом спотворюється його красиве обличчя, чуємо його гаряче дихання. Він сміється і плаче, він голосить і лається, часом він жахливо жорстокий, часом м ‘який і добрий — і він завжди живий. Портрет його правдивий, жодного фальшу, надуманості, домальованої риси не вбачаємо ми в ньому. Реалізм Гомера тут на найвищому рівні, що задовольняє вимоги сучасної реалістичної поетики. Серце Гомера сповнюється жахом і жалем, але не судить він свого героя. Провина лежить на богах. Зевс це дозволив.

Детальніше...

Шлях Одіссея як шлях випробувань характеру і розуму людини

Проблема Одіссея - “ненависний безсмертним богам”, так називає його Еол. Чому ненависний? Можливо, тому що він поставив себе на один рівень з богами? Конфлікт з Посейдоном та його сином Поліфемом - це конфлікт людини з безжальною і жорстокою природною стихією, набагато сильнішою і непередбачуваною, та тупою несправедливою силою і обмеженим, майже не розвиненим розумом. Разом з тим людина весь час намагається довести свою силу, витривалість, першість у оточуючому світі. Вірогідно, основний конфлікт поеми Гомера “Одіссея” можна визначити як протистояння Людини і Природи на шляху пізнання людиною оточуючого світу та усвідомлення свого місця і ролі в світобудові.

Що, повашому, спинило Еврілоха від відвідин дому чарівниці? Спочатку” воїни почули “спів милозвучний” (”ткала вона за верстатом великим”), спів зачаровував, для чоловіків жінка чи богиня, що мала такий чудовий голос, здавалася безпечною. Здебільшого вони звикли приймати виклик жорстокої, грубої войовничої сили (пригадаймо, що нашим мандрівникам випали великі випробування у кровопролитті Троянської війни, у протистоянні морській стихії, у страшного кіклопа Поліфема. Спів і ткання Кіркеї сприймаються як своєрідні тенета, павутиння, яким вона обплутує, як павук, свої жертви, робить їх необачними й безвільними. Наступний крок - чарівниця постає як гостинна господиня. Проте знаки її підступності вже були на виду у подорожніх - це “леви з вовками гірськими злим заворожені зіллям”, на яких звернув увагу лише Еврілох і, “відчувши лукавство, іззаду лишився”.

Детальніше...

Copyright © 2009-2017. All Rights Reserved.