Гюго

Добро і зло в романі Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері»

Віктор Гюго — великий французький письменник — прожив довге життя, впродовж якого багато і плідно працював і залишив нащадкам величезну спадщину. За 70 років своєї літературної діяльності він написав безліч поем, віршів і драматичних творів. Крім того, Віктор Гюго — автор відомих романів «Людина, яка сміється», «Дев’яносто третій». Але найзнаменитішим його романом вважається «Собор Паризької Богоматері».

Детальніше...

Романтичне осмислення дійсності в романі Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері»

Відомий представник французького романтизму, поет, драматург, романіст Віктор Гюго (1802-1885) написав безліч прекрасних творів. Сам письменник стверджував, що людство пройшло три етапи розвитку. Перший, коли людство милувалося силою і красою Природи. Другий етап, коли почалася соціальна історія людства. З цим періодом Гюго пов’язує епос. Третій етап — виникнення християнства. З цим періодом письменник пов’язує драму.

Детальніше...

Зразок «живописного романтизму» Гюго

Якось Мопассан сказав, що Віктор Гюго представляє у Франції весь романтизм, і в цьому є значна доля істини. Творчість Гюго вражаюче розмаїта: він великий поет, знаменитий драматург, широко відомий романіст, до того ж літературний критик і темпераментний публіцист. В ній представлені різні жанри й стильові течії французької романтичної літератури. Гюго прожив довге творче життя, що охоплює сім десятиліть, його творчість за такий тривалий час зазнала значної еволюції, але в цілому, за винятком класицистичної молодості, він вкладається .в художню систему романтизму, яка теж не залишалася незмінною.

Детальніше...

Передмова до «Кромвеля» — естетичний маніфест французького романтизму

Розглядаючи ситуацію, що склалася у французькій літературі другої половини 20-х років, журнал «Глоб» писав на початку 1827 p.: «Література напередодні свого 18 брюмера, тільки хтозна, де її Бонапарт». Але вже в тому ж 1827 р. французька романтична література отримала свого «Бонапарта», ним став Гюго після публікації знаменитої передмови до драми «Кромвель». Молоді романтики, що об’єдналися в черговий «Сенакль», визнають його своїм ватажком, згадана передмова була сприйнята ними з ентузіазмом, як естетико-літературний маніфест. Головним їхнім завданням на цьому етапі стає завоювання театру, який лишався цитаделлю класицизму. В боротьбі з класицизмом, яка дедалі розгоралася, Гюго виявляє неабиякі організаторські здібності, а ще більше - невичерпну й невгамовну енергію. Саме з цією метою він пише свою першу романтичну драму «Кромвель» на сюжет із англійської історії, який через політичні обставини користувався тоді у Франції великою популярністю.

Детальніше...

Гротеск Гюго

Гротеск Гюго - це, власне, крайнє загострення контрастів і, отже, найповніше, «загострене» вираження провідного принципу його поетики. Адже поетика Гюго і загалом романтизму - це передусім поетика контрасту, що витікає із суті романтичного світосприймання. Світ для романтиків, і зокрема Гюго, - клубок суперечностей, здебільшого нерозгаданих, протистояння й боротьба антагоністичних сил та першовитоків. Контраст ними розглядався як адекватне художнє вираження цієї всео-хоплюючої істини буття. Відповідно, гротеск для Гюго - найефективніший засіб відображення життя в його істинності, його складній повноті й суперечливій єдності. Не випадково найвидатнішим майстром гротеску, подібним чином витлумаченого, є для Гюго все той же Шекспір: «Гротеск є однією з найвеличніших красот драми. Він вносить у трагедію то сміх, то жах. Він змушує Ромео зустрічатися з аптекарем, Макбета з відьмами, Гамлета з могильником».

Детальніше...

Copyright © 2009-2017. All Rights Reserved.