Мольєр

Пан Журден і представники «вищого світу»

Тут розглядаються стосунки головного героя з графом Дорантом і маркізою Доріменою.
Для осмислення цієї сюжетної лінії визначальною є думка закоханого у дочку пана Журдена Клеонта: “Видавати себе за шляхетного тепер ніхто не соромиться, і такий звичай дозволяє носити крадену назву”. Саме завдяки тому, що в суспільстві швидко зросла кількість громадян, які спромоглися заробити великі гроші, але не мали можливості пишатися шляхетним походженням, були позбавлені привілеїв шляхтичів, виникла ситуація, коли ці “ділові люди” намагалися виправити таке становище, набути суспільного статусу, який відповідав би їхньому матеріальному статусу. З цього погляду пан Журден є типовим представником певного суспільного прошарку, який заявив про себе у суспільному житті, відігравав все більш значну роль у житті країни, але був позбавлений відповідного суспільного статусу. Власне кажучи, у комедії Мольєра йдеться про соціальні витоки французької революції, але драматург зміщує акцент у моральноособистісну площину, не звертаючи уваги на соціальну природу надзвичайно важливого для суспільства конфлікту.

Детальніше...

Тартюф

Чи комедія не самий важкий жанр літератури. Про природу комічного ефекту міркували філософи стародавності й новітніх теоретиків мистецтва, але ніхто ще не дав вичерпного пояснення. Англійський драматург Сомерсет Моем заявив, що «відносно комедії висувати вимогу реалістичності навряд чи розумно. Комедія - штучний жанр, у ній доречна тільки видимість реальності. Сміху варто домагатися заради сміху». Мольєр, творець національної французької комедії, що переступив рубежі свого часу й границі своєї країни, класик світової літератури, всім своєю творчістю спростовує такий погляд на комедію. Його комедія насамперед розумна, більше того, вона философична. Вона викликає сміх глядача, але це «не сміх заради сміху», це сміх в ім’я рішення величезної важливості моральних і соціальних проблем. «Сміх часто буває великим посередником у справі істини від неправди», - писав В. Г. Бєлінський.

Детальніше...

Висмiювання пихи i марнославства у комедiї Жана Батiста Мольєра “Мiщанин-шляхтич”

Прочитавши комедiю вiдомого французького драматурга, актора, театрального дiяча Мольєра “Мiщанин-шляхтич”, ми подивилися ще й виставу у театрi й отримали неабияке задоволення вiд смiшного тексту автора i чудової гри акторiв. Певно, й зараз живуть на свiтi такi дурнуватi й пихатi люди, як головний герой п’єси Журден.

Буржуа Журден захотiв на старостi здобути i титул, i звання, захотiв вивчитися аристократичним манерам i завiв у себе вдома цiлий штат учителiв. Журден смiшний, бо не розумiє, що люди, в ряди яких вiн хотiв пробратися, не заслуговували подiбних мрiй: вони були гiршi за нього.

Детальніше...

Образ Дон Жуана в комедії Мольера

Більше ста варіантів образа Дон Жуана знає світове мистецтво. Найбільші майстри, геніальні поети, композитори, художники брали участь у створенні блискучої галереї портретів палкого, безтурботного іспанця, підкорювача й спокусника жіночих сердець. У них різні особи, але одне ім’я - знамените, що стало загальним ім’я Дон Жуана. Серед них відвертий цинік, ошуканець, лиходій-ґвалтівник Дон Хуан Тирсо де Молина, прототип всіх майбутніх Дон Жуанів. Серед них жіночно прекрасний, по дитячому простодушний, палкий герой поеми Байрона «Дон Жуан», завжди закоханий у красу, завжди готовий відгукнутися на любов жінки безтурботний гуляка, марнотратник життя, дерзостно сильний і красномовний звабник - пушкінський Дон Жуан, серед них і герой драми Лесі Українки Дон Жуан, скорений жінкою.

Детальніше...

Художні версії образу «Скупого» у світовій літературі

Розглянемо створену Мольєром “карикатуру, памфлет” під назвою “Скупий”. Комедія складається з 5ти дій. Головний персонаж — Гарпагон, батько Клеанта й Елізи, закоханий у Маріану. Валер — наречений Елізи — так характеризує Гарпагона: “Надмірною скупістю, суворим поводженням він міг би вас і брата вашого довести до крайнощів”. Скупість батька засмучує його сина Клеанта, який змушений позичати гроші на придбання необхідного, на своє утримання. Хоче одружитися з коханою дівчиною Маріаною, та боїться, що батько не дозволить, бо в неї немає посагу. Має намір, якщо так станеться, залишити домівку, податися в мандри шукати кращої долі. Запрошує й сестру вчинити так, аби “звільнитися від деспота”, який їх так “довго мучив своєю нестерпною жадібністю”. Лафлеш — служник Клеанта — говорить про Гарпагона: “Проклятущий старий. Зродувіку не бачив такого злидня”. “Хоч дуба дати перед ним, він і оком не моргне. Для нього гроші дорожчі за добру славу, честь, благородство”.

Детальніше...

Copyright © 2009-2017. All Rights Reserved.