Шоу Бернард

Минуле, сьогодення й майбутнє Елізи Дуліттл

Шкільний твір По п’єсі Б. Шоу “Пігмаліон”. Джордж Бернард Шоу - найбільший англійський драматург кінця XIX - початку XX століття. Йому вдалося вивести англійську драму з ідейного й художнього тупика, характерного для 60-70-х років XIX в. Він додав їй соціальну гостроту, проблемний характер і блискучу сатирично-парадоксальну форму. Серед численних п’єс, написаних Б. Шоу між 1905 і 1914 р., виділяється “Пігмаліон” (1913). Ця п’єса обійшла всі провідні театри миру й користується незмінним сценічним успіхом. Назва її нагадує про античний міф, відповідно до якого скульптор Пігмаліон закохався в створену їм статую Галатеї й пожвавив неї своїми благаннями. У версії, запропонованої Шоу, у ролі новоявленої Галатеї виступає лондонська квіткарка Еліза Дуліттл, а ожививши її Пігмаліон - професор фонетики Хіггінс. Гуморист, іраніст, парадоксаліст Шоу демонструє свою віру в безмежні можливості людини. Недорікуватій замазурі Елине з надзвичайною легкістю дається не тільки оволодіння літературною англійською мовою, перед нею відкриваються справжні багатства духовної культури, відбиті в книгах, музиці, і вона жадібно усмоктує їх. Елізу не просто приймають за щиру леді на великосвітському прийомі - розумна, талановита дівчина з народу стає по-справжньому гармонійною особистістю. Щось схоже відбувається й з її батьком, сміттярем Альфредом Дуліттлом - із брудних смітників він з легкістю крокує на кафедру проповідника, тому що дарунок оратора, полеміста даний йому самою природою.

Детальніше...

Шкільний твір на тему Доля Елізи Дуліттл

Англійський драматург Бернард Шоу створив п’єсу “Пігмаліон” в 1913 році, згадавши міф про скульптора Пігмаліоне, що, виліпивши статую прекрасної Галатеї, закохався в неї й, за допомогою богині Афродіти, зумів пожвавити неї. У ролі Галатеї ми бачимо лондонську квіткарку Елізу Дуліттл, а ожививши її Пігмаліон - професор фонетики Хіггінс. На сторінках роману з вуличної торговки, за допомогою Хіггінса, Еліза перетворюється в теперішню леді. Минуле життя Елізи проходила на вулиці, у злидарських кварталах. З дитинства дівчина не мала нормальної сім’ї, найближчий її родич - це батько-п’яниця, якого зовсім не цікавить життя дочки: “Немає в мене батьків Вони сказали, що я вже доросла й можу сама прокормитися, і вигнали мене геть”. Але, незважаючи на умови, у яких жила дівчина, вона залишається чесної, щирої, з почуттям власного достоїнства: “Ви великий грубіян, от я вам що скажу. Не захочу, так і не залишуся тут. Не бажаю я, щоб мене били мітлою, так! І зовсім я не просилася в Букингемский палац. А з поліцією я ніколи справи не мала, ніколи! Я не яка-небудь, я…”

Детальніше...

Тема твору “Двоє чоловіків і одна дурна дівчина”

Шкільний твір По п’єсі Б. Шоу “Пігмаліон” Спектакль кінчений, і виникає природне запитання: “А при чому отут Пігмаліон?” Бернард Шоу у своїй п’єсі використав давньогрецький міф про скульптора Пігмаліоне. Він створив статую Галатеї - дівчини до того прекрасної, що він закохався в неї й став просити Афродіту пожвавити своє створення. Богиня любові вдихнула життя в Галатею, і Пігмаліон женився на ній. Але, знаючи зміст п’єси, легко зрозуміти, що тільки на сміх Шоу охрестив Хіггінса Пігмаліоном. Генрі Хіггінс не здатний на серйозне почуття, він занадто егоїстичний і по-справжньому відданий тільки своїй науці. Однак сюжет давньогрецького міфу в п’єсі є. Професор фонетики вирішує поставити досвід: чи може дівчина із самих низів суспільства стати теперішньої леді в одязі, манерах і мовленні. Іншими словами, він береться за створення досконалості з “сирого матеріалу” - за працю Пігмаліона. І об’єктом його експерименту стає Еліза Дуліттл.

Детальніше...

Комедія «Пігмаліон» (1912) — «сентиментальний роман» з парадоксальною подачею

Ірландець за походженням, англомовний драматург, критик, публіцист, громадський діяч. За 56 років драматургічної діяльності написав 58 п’єс. Шоу здійснив «театральну революцію» у розвитку драми, він підтримав нововведення норвезького письменника Г. Ібсена. Суть новаторства Шоу полягає в тому, що автор примушує глядача мислити і пропонує «Відкритий фінал» (глядач не отримує готового вирішення проблеми, він має сам додумати ситуації, обговорити їх після вистави). Персонажі Шоу мислять нешаблонно, критично, виводять на поверхню фальшиві цінності; автор широко використовує парадокс як засіб привернення уваги глядача. Комедія «Пігмаліон» (1912) - «сентиментальний роман» з парадоксальною подачею, починаючи від назви і закінчуючи ідеями вирішення мовних, соціальних, особистісних проблем.

Детальніше...

Образи Хіггінса і Пікерінга у п’єсі Б. Шоу «Пігмаліон»

П’єса «Пігмаліон» - це красива історія, в основі якої - міф про Пігмаліона. Головні герої цієї п’єси - це професор англійської фонетики Генрі Хіггінс та знавець індійських діалектів полковник Пікерінг. Вони дуже різні за характером і зовнішністю. Професор Хіггінс - це чоловік років п’ятдесяти, з сивим волоссям і зі зморшками на обличчі, невеликого зросту. А полковник Пікерінг - років шістдесяти, низького зросту, товстий, обличчя немов пожоване від старості, їхні характери можна визначити під час роботи професора, що проводив експеримент над дівчиною Елізою, вуличною квіткаркою. Хіггінс був постійно чимсь невдоволений, розлючений і здавався, на перший погляд, невихованим. Спочатку він ставився до Елізи гірше, ніж до служниці. Але поруч завжди був полковник Пікерінг, який намагався заспокоїти Хіггінса.

Детальніше...

Copyright © 2009-2017. All Rights Reserved.