“НЕПОРОЗУМІННЯ”. П’єса писалася в 1942-1943 роках і була поставлена на сцені у 1944 році. Творчим поштовхом до створення цієї п’єси, за свідченням Камю, став клаптик старої газети, яка випадково потрапила йому на очі і в якій повідомлялося про страшний і безглуздий кримінальний злочин, що стався в передвоєнні роки у Чехії, Колишній емігрант, який виїхав із Чехії на заробітки, через 25 років разом з дружиною і маленьким сином повернувся до країни. Його мати і сестра утримували в селі невеличкий готель. Вирішивши пожартувати, він спочатку прийшов до них сам, без сім’ї, і після того, як вони його не впізнали, зняв у їхньому готелі кімнату.

 

Він похвалився, що у нього є гроші, і вночі мати і сестра вбили його. Вранці до готелю прийшла дружина і, ще не знаючи нічого про вбивство, розповіла, ким був убитий. Мати повісилась, а сестра вбитого втопилась в криниці. Камю кладе у фабульну основу своєї драми цей випадок, одночасно наголошуючи і загострюючи елементи абсурдності у змальовуваній ним картині взаємостосунків родини, члени якої так фатально не порозумілися. У фіналі кривавої розв’язки цієї драми сестра вбитого, перш ніж покінчити з собою, з гірким прозрінням розвіює ілюзорні уявлення своєї невістки про те, що “кохання даремне, а усе, що трапилось - випадковість”.

Марта заперечує цілком у дусі Камю: “Ні, якраз зараз і виявив себе справжній порядок речей… Зрозумійте, що ні для нього (вбитого), ні для нас, ні в житті, ані в смерті немає ні батьківщини, ні заспокоєння (3 презирливим сміхом). Тому що не можна назвати батьківщиною, чи не так, цю тверду землю, до якої не проникає світло і до якої сходять годувати сліпих хробаків”.