Сонет — це той поетичний жанр, яким освідчуються у коханні. Ми можемо навести багато прикладів цього: сонети Данте, що присвячено Беатріче, невмиручі натхненні рядки Петрарки до Лаури...

Історія трьох слов'янських народів-сусідів переобтяжена обопільними скаргами, образами, навіть злочинами. Кажу так, щоб не збитися на різдвяну казочку у дусі Діккенса.
Зустріч польського поета і країни, де поляки панували аж до війн славного Богдана, була невідворотною. Гість не мав змоги не приїхати, а господарі не мали можливості відмовити візитеру.

Творчість А. Міцкевича високо цінували Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка. Дружні стосунки пов'язували поета з О. Пушкіним. Його твори перекладали О. Фет, Ф. Тютчев, О. Бунін, М. Бажан, М. Рильський. Сліпий поет Козлов, котрий переклав "Кримські сонети", перед від'їздом А. Міцкевича за кордон сказав одному з польських друзів митця віщі слова: "Взяли ми його у вас дужим, а повертаємо могутнім".
Навесні 1825 року А. Міцкевич вирушив у свою кримську подорож, яка збагатила його новими свіжими враженнями. Велична кримська природа дала імпульс його поетичному генію, у творчій уяві автора "Балад і романсів" вже зринали нові образи - народжувалися рядки "Кримських сонетів", які стоять в одному ряду з шедеврами світової романтичної лірики.

Відомий польський поет Адам Міцкевич підняв польську літературу до високого загальноєвропейського рівня і надав їй неповторної самобутності, став яскравим пропагандистом боротьби за свободу і незалежність Польщі. Його творчість пов'язана з історією російської культури. Він написав «Оду до молодості», «Балади і романси» — ранні поезії; «Кримські сонети», які сповнені пристрастей і філософських думок; волелюбні патріотичні поеми «Гражина», «Конрад Валленрод»; роман у віршах «Пан Тадеуш».

Я знаю, що сонети писали Петрарка, Шекспір. Та ось ми ознайомилися на уроці зарубіжної літератури із сонетами Адама Міцкевича.

Потрапивши на чужу землю, спостерігаючи багатства чужої йому природи в оточенні недругів, Адам Міцкевич зумів зберегти в уяві красу рідної землі, яка підсвідомо проявляється в сутності єства ліричного героя його «Кримських сонетів»:

Я так напружив слух, що вчув би в цій землі і голос із Литви.

Адам Міцкевич — видатний поет-романтик. А для романтиків природа завжди була чи не найважливішою для створення не тільки фону для подій, але й настрою. Вона стала душевним камертоном і для Адама Міцкевича.

Особливо яскраво це видно в "Кримських сонетах". Так, у вірші "Аккерманські степи" читач разом з автором може помилуватися безкраїм степовим океаном зелені:

До кримського циклу увійшли 18 сонетів А. Міцкевича. "Кримські сонети" - твори, особливі за своїм звучанням і глибиною думки, за мелодійністю і тематичною розмаїтістю. Вони уособлюють внутрішній порив автора до рідної землі, від якої він був силоміць відірваний.
Потрапивши на чужу землю, спостерігаючи багатства чужої йому природи, в оточенні недругів, Адам Міцкевич зумів зберегти в уяві красу рідної землі, яка підсвідомо проявляється в єстві ліричного героя його "Кримських сонетів". Поет милується красою мармурового фонтана у сонеті "Бахчисарай", який один сумує за колишньою любов'ю та славою міста. Порожнім, але так само величним, стоїть будинок великого хана Гірея. Здійснилося пророцтво Даниїла, який передбачив Валтасарову загибель.

Адам Міцкевич — геніальний поет і мислитель, що приніс світову славу польській літературі. Син небагатого шляхтича-адвоката, він ще з раннього дитинства бачив і добре знав життя простого народу, уважно слухав народні пісні, легенди, казки, мотиви й образи яких лягли пізніше в основу його чудових творів — балад, віршів, поем. ' Батьківщина поета — хутір Заосьє біля містечка Новогрудок. Край дитячих літ назавжди залишився у серці майбутнього поета як одна з найсвітліших сторінок його життя.

Здобувши освіту на історико-філологічному факультеті Віденського університету, він працює учителем у Каунасі. Бере активну участь у діяльності патріотичних організацій польської молоді, які ставили собі за мету боротьбу за свободу і незалежність Польщі. Молоді патріоти не хотіли миритися з тим, що їхня вітчизна — Польща — лежала роз'ятрена під п'ятою російського самодержавства, австрійського й прусського імператорів.

Люблю я весь народ! В обійми я приймаю
Всіх днів минулих, всі прийдешні покоління,
Усіх до лона пригортаю.
Як батько, приятель, як муж коханий;
Народу радість хочу дати,
Ним всесвіт хочу здивувати, -
Йому до щастя тут шукаю шлях незнаний.
Ці слова належать видатному польському поету Адаму Міцкевичу. Бог нагородив його чудовим талантом митця, випробування долі не зламали, а загартували його. Коли я чув розповіді про розшматовану Польщу, про намагання поета допомогти рідній землі, я зрозумів, що значить бути патріотом. Совістю народу, улюбленим сином називають поляки Адама Міцкевича. Вони пишаються ним, як ми пишаємося своїм Шевченком.