Відтоді, як вони познайомилися, жити один без одного вже не могли. Гекльберрі Фіни - син відомого в містечку пияки, людини, яку всі обминали. Репутація батька відбилася і на ставленні мешканців міста до сина. Правда, і сам Гек Фін був нероба, безпритульник і розбишака. Він завжди був одягнений в недоноски з дорослих людей. Гекльберрі був сам собі господар і робив усе, що заманеться. Батьки побоювалися Гека, бо він немовби магнітом притягував до себе їхніх дітей. Тому подобалися незвичайні люди, що живуть за своїми правилами. Безтурботні, зухвалі люди, що йдуть на ризик задля досягнення своєї мети. Люди, які нехтують небезпекою у пошуках пригод. Такою людиною, на думку Тома, був Гекльберрі Фіни, якого він щиро полюбив. Як до цієї дружби ставилися дорослі, свідчить такий факт. Йдучи до школи, Том зустрів Гека. Звісно, хлопець спізнився, і вчитель запитав чому. Том відповів, що зупинився побалакати з Гекльберрі Фінном. Учитель розгублено подивився на Тома, бо це була зухвала витівка учня. Але Том утаїв від вчителя, про що саме він розмовляв з Геком. А це б зацікавило вчителя. Хлопці домовилися наступної ночі відправитися на кладовище. Саме цей похід був у авантюрному дусі обох хлопців.
Тось коли почалася сумна, скорботна церемонія, хлопці з’явилися. Попереду усіх йшов Том. Не стану описувати реакцію свідків цього дивного повернення з мертвих та наслідки для кожного з хлопців (це і так зрозуміло). Скажу лише, що потяг до пригод відтоді меншим не став. Том і Гек дізналися, що індіанець Джо переховує скарб. Їм закортіло заволодіти цим скарбом. Врешті-решт Том і Гек в невеликій затишній печерці знайшли скриньку зі скарбом. Вона важила фунтів п’ятдесят. Нести було важко, незручно, але хлопці захопили із собою торбини і гроші переклали в них. Сам володар цього скарбу індіанець Джо вже покоївся біля входу в печеру.
Том і Гек - чудові хлопці і справжні друзі. Вони завжди разом - і в біді, і в радості, вони щирі й вірні. Вони зуміють пронести почуття дружби через усе життя.