Із сивої давнини пісня виражала мрії, сподівання, смуток, радість народу. Одним з її жанрових різновидів є коломийки, найбільш поширені на Гуцульщині. У цих невеличких піснях не тільки оспівувалося тяжке життя селян, їх страждання, а й вимальовувалися образи захисників народу:
Народна творчість
«Слово о полку Ігоревім» — великий твір східнослов’янської культури
Кожний народ, що створив дійсно велику цивілізацію, має у своїй скарбниці епічні твори, що зберегли історію, характери та звички, дух предків, ідеали нації, які пройшли випробування віками і тисячоліттями. У триєдиної гілки слов'ян, що складали Київську Русь, таким твором є "Слово о полку Ігоревім".
«Слово о полку Ігоревім» — велична пам’ятка генію нашого народу
Ліпше смерть, достойна слави, аніж зганьблене життя.
Шота Руставелі
«Слово о полку Ігоревім» — велична пам’ятка літератури Київської Русі
Історія світової культури немислима без "Слова о полку Ігоревім" — найвидатнішої пам'ятки культури Київської Русі. В історії загальнолюдської культури є твори, що відображають найкращі риси, властиві тому чи іншому народові. У них виражені найзаповітніші людські сподівання, особливості їх світосприймання і національних характерів, у них звучить жива історія.
«Слово о полку Ігоревім» та його образи в творчості митців нічийних часів
"Слово о полку Ігоревім" — найвидатніша пам'ятка давньоруської літератури. Невідомий автор поеми — людина рідкісного поетичного таланту — створив шедевр, що й досі не перестає чарувати художньою довершеністю та патріотичною наснаженістю.
Ідея, образи "Слова..." запліднювали творчість багатьох письменників наступних поколінь. Після відкриття та публікації "Слова..." з'явилося близько сотні його перекладів і переспівів письменниками — представниками різних літератур світу. В українській літературі "Слово..." перекладали Маркіян Шашкевич, Юрій Федькович, Іван Франко, Панас Мирний, Максим Рильський, Наталя Забіла, Василь Шевчук.