"Слово о полку Ігоревім" — найвидатніша пам'ятка давньоруської літератури. Невідомий автор поеми — людина рідкісного поетичного таланту — створив шедевр, що й досі не перестає чарувати художньою довершеністю та патріотичною наснаженістю.
Ідея, образи "Слова..." запліднювали творчість багатьох письменників наступних поколінь. Після відкриття та публікації "Слова..." з'явилося близько сотні його перекладів і переспівів письменниками — представниками різних літератур світу. В українській літературі "Слово..." перекладали Маркіян Шашкевич, Юрій Федькович, Іван Франко, Панас Мирний, Максим Рильський, Наталя Забіла, Василь Шевчук.
Детальніше...
|
Історія світової культури немислима без "Слова о полку Ігоревім" — найвидатнішої пам'ятки культури Київської Русі. В історії загальнолюдської культури є твори, що відображають найкращі риси, властиві тому чи іншому народові. У них виражені найзаповітніші людські сподівання, особливості їх світосприймання і національних характерів, у них звучить жива історія. Будучи найдосконалішим виявом творчого генія певного народу, вони представляють його у вічно квітучому саду світової культури й мистецтва, стають здобутком усього людства. До таких першорядних шедеврів світового мистецтва належить і "Слово о полку Ігоревім". Понад вісім століть відділяють нас від часу виникнення цього твору, але він і досі не перестає хвилювати нас своєю поетичною красою, своїм благородним високогуманним і поетичним змістом, свіжістю і неповторністю.
Детальніше... Ліпше смерть, достойна слави,
аніж зганьблене життя.
Шота Руставелі
"Слово о полку Ігоревім" — найвидатніша пам'ятка давньоруської літератури. Зі "Слова..." ми дізнаємося про життя нашого народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу з ворогами. Справжніми патріотами були Святослав, Ігор, Всеволод. У поемі невідомий нам автор із великою майстерністю змалював мужніх захисників Руської землі від половців у XII столітті.
Коли читаємо поему, у нашій уяві виразно постають мужні предки — оборонці Рускої землі; з великою любов'ю автор малює їхні образи.
Детальніше... Кожний народ, що створив дійсно велику цивілізацію, має у своїй скарбниці епічні твори, що зберегли історію, характери та звички, дух предків, ідеали нації, які пройшли випробування віками і тисячоліттями. У триєдиної гілки слов'ян, що складали Київську Русь, таким твором є "Слово о полку Ігоревім". Воно було створено у неспокійні часи формування слов'янської державності, потім на довгі віки була втрачена. Але твори, що вилилися з глибини народної душі, не гинуть. Справжнім дивом, але й історичною закономірністю, було друге відкриття "Слова..." напередодні Вітчизняної війни 1812 року, коли знов виникла необхідність спертися на загальнонародний дух.
Детальніше... Із сивої давнини пісня виражала мрії, сподівання, смуток, радість народу. Одним з її жанрових різновидів є коломийки, найбільш поширені на Гуцульщині. У цих невеличких піснях не тільки оспівувалося тяжке життя селян, їх страждання, а й вимальовувалися образи захисників народу:
Ой, підемо, панібрате, панів розбивати,
Або будемо висіти, або панувати.
У кінці XIX — на початку XX століття багато мешканців Закарпаття виїхало на чужину в пошуках кращого життя. Ця драматична сторінка історії нашого народу знайшла своє зображення в коломийках:
Детальніше... |
|