Школяр UA

Пастернак Борис

Своєрідність поетичного бачення Пастернака

Щаслива доля судилася Б. Пастернаку. Дружна сім'я професійної піаністки та оригінального талановитого художника з самого дитинства плекала майбутнього поета ніжними мелодійними звуками, багатством барв і кольорів. У домі художника Л. Пастернака збиралася російська богема, яка також впливала на вразливу душу поета.
Навчання його було продуманим, цілеспрямованим: заняття музикою, композицією, заняття філологією, філософією. Що ж вибрати з цього, тим більше, що тобі все подобається. Особливу роль у долі юнака зіграв австрійський поет Р. М. Рільке, який бував у домі Пастернаків. Захоплення його поезією спрямувало подальший шлях Б. Пастернака.
Формування його йшло і під впливом В. Маяковського; шукав себе в літературних групах "Лірика", "Центрифуга", але талант, вимогливість і велика працездатність спрямували поета на свій оригінальний шлях.

Б. Пастернак захоплювався і прозою, і поезією, і перекладами… Все це не розпорошувало його талант, а доповнювало, збагачувало. Його ставлення до природи, думки про всесвіт і про людину як часточку цього всесвіту було основою стилю його поезій.
Прекрасна ґрунтовна освіта та багата уява поета змушують читача звикати, зживатися з поезією Б. Пастернака.
"Быть знаменитым некрасиво!" - і зразу з'являється запитання: чому? Поет нам допомагає знайти відповідь: "Позорно, ничего не знача, быть притчей на устах у всех". Його розуміння - бути знаменитим - це "так жить, чтобы в конце концов привлечь к себе любовь пространства, услышать будущего зов".
…Вдивляюся в портрет поета, в його очі. Здається, що цілий світ горить у тих очах, і та свічка з моєї улюбленої поезії Б. Пастернака також відбивається в болючому погляді поета, висвічує рани його душі:
Мело, мело по всей земле,
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела…
Це поезія справжнього художника, бо в нашій уяві вимальовуються картини долі людської, її самотності, її зіткнень.
Багата метафоричність поезій Б. Пастернака оригінальна тим, що переносне значення в образі ніби міняється місцями з прямим, стає над ним. Так, у поезії "Гефсиманський сад" спочатку уявляємо біблійний сюжет про Ісуса Христа, згадуємо молитву пророка на Оливній горі, а потім якось забуваємо про те, думаємо про Гефсиманію, де кожен доп'є свою чашу страждань до кінця. І тільки Богові під силу пронести повз мене чашу або… Як вдалося поетові перенести мене на дві тисячі літ назад і блискавично повернути назад?!
Дійсність бачиться поетові завжди в динаміці, в постійній мінливості та активності:
Действительность, как выспавшийся зверь, Потягиваясь, поднялась спросонок. Це також уміння одночасно бачити різні світи, співставляти їх, аналізувати, робити висновки.
Я тепер розумію, чому така горда, вимоглива Марина Цвєтаєва не просто була закохана в цього Поета, вона цінувала його талант, його високу духовність, порядність; вона чекала завжди оцінки своїх творів саме від людини з таким своєрідним поетичним баченням.

 

 

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку