Школяр UA

По Едгар

Романтичнi герої Едгара По

Едгар По - надзвичайно яскрава постать у свiтовiй лiтературi. Його поезiя мала значний вплив на творчiсть поетiв рiзних народiв, але на батькiвщинi, в Америцi, його вiршi довго не розумiли i не визнавали. Прозовi твори Едгара По стали пiд´рунтям нових жанрiв, детективного i науково -фантастичного, тому Ж. Верн i Г. Уеллс вважали його своїм учителем. Його психологiчнi новели заклали пiдвалини психологiчної прози. Критичнi працi сприяли формуванню американської нацiональної лiтератури.



Дуже велику увагу письменник придiляв художнiй майстерностi твору i розробив свою теорiю про завдання творчого процесу, його особливостi. Вiн першим у лiтературi усвiдомив емоцiйну силу слова i прагнув так будувати свої твори, щоб досягти найбiльшого впливу на читача. У цьому полягає найяскравiша особливiсть романтизму Едгара По.

Його поезiя розкриває iдеали прекрасного, що створюються в уявi поета. Мета його творчостi - створити особливий стан емоцiйного пiднесен ня, в якому можливе миттєве прозрiння прекрасного. Так, наприклад, побудовано вiрш «Крук», в якому читач разом iз лiричним героєм переживає прекраснi i трагiчнi почуття. Е. По точно розрахував побудову вiрша, його ритмiчнi змiни, навiть почуття, що викликають тi чи iншi слова.

 

А в прозових творах своєрiднiсть романтизму американського письменника виявилась ще яскравiшою. Е. По вiддавав перевагу невеликим за розмiрами жанрам - новелi й оповiданню. Вiн вважав, що великий твiр, який не можна прочитати вiдразу, не з такою силою впливає на читача, тому що цiлiснiсть твору порушується. У прозi вiн поставив проблему зiткнення свiдомостi людини з реальнiстю.

Письменник вiрив у розум! Вiн вважав, що тiльки розум може вивес-ти людину з трагiчних суперечностей сучасностi. В цьому полягає своєрiднiсть його романтизму, недаремно його називали рацiоналiстом у романтизмi.

В оповiданнi «Маятник i провалля» По дослiджує почуття жаху, що охопило душу героя, i здатнiсть розуму мислити, дивлячись в обличчя смертi. Душа героя жахнулась вiд сутички зi свiтом, в якому для неї, душi, немає мiсця, але розум наполегливо шукає вихiд навiть iз явно без-надiйного становища. Людина може мислити й мусить це робити. Щасливий кiнець цього оповiдання - це нагорода розуму людини. Героя врятували вiд смертi i катувань iнквiзицiї французькi вiйська, що увiйшли в мiсто. Але якби не його здатнiсть рацiонально мислити, то вiн загинув би вiд катувань або вiд страшного маятника, або впав у провалля.

Рацiоналiстичне спрямування романтизму По ще яскравiше виявилося в «логiчних оповiданнях», що започаткували детективний жанр. В оповiданнi «Золотий жук» розповiдь ведеться вiд першої особи, iм’я якої автор не називає, тому що оповiдач уособлює типове мислення. Головний герой - Вiльям Легран - мислить незашорено, автор надiляє його видатними логiчними здiбностями. Автора цiкавить людина, процес її мислення, можливостi розуму. Оповiдач i Легран стали свiдками однiєї i тiєї самої подiї. Але оповiдач не звернув увагу на деякi дрiбницi, що допомогли Леграну розкрити таємницю пiратського скарбу.

Таким чином, своєрiднiсть романтизму Е. По полягає в усвiдомленнi сили емоцiйного впливу слова, художнього твору на читача. Усвi-домивши це, По прагне пiдкорити цю силу, розрахувати її, спрямувати її засобами художньої виразностi. Романтичнi герої Е. По живуть у реальному, сучасному авторовi свiтi. Їх винятковiсть прихована в їхньому внутрiшньому свiтi, у можливостях вiдчувати i мислити.

© 2009-2019 Школяр UA

Натисніть клавішу Enter для пошуку
Натисніть клавішу Enter для пошуку