Важко зобразити в романі чи повісті реальну картину певної доби, заповнюючи її лише образами головних персонажів та вказівками на певні історичні та соціальні події. Це буде лише ескіз, неповний нарис, без відтінків та напівтонів, що з'являються при порівнянні.
Пушкін О.С.
Казковий світ О. С. Пушкіна (вступ до поеми «Руслан і Людмила»)
Це один з найяскравіших спогадів мого дошкільного дитинства. Це, мабуть, перше моє знайомство з Пушкіним. Кохання з першого погляду, з першого ж слова — і назавжди.
Образ Тетяни Ларіної за романом Олександра Пушкіна «Євгеній Онєгін»
Є такі твори в художній літературі, в яких зустріч з героєм осяє душу і сповнить її радістю й тривогою. Таке відчуття дарує нам образ Тетяни Ларіної з роману О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Вона, як шекспірівська Джульєтта, стала символом жіночності, безмежної любові й порядності. Якщо подивитися на історію кохання героїні Пушкіна очима неупередженого читача, то вона може здатися сентиментально-простою: нерозділена любов дівчини, а потім — запізніле прозріння та каяття юнака.
Та за цією фабулою ми відчуваємо возвеличення у вірші незвичайної особистості (я б сказала — іскри серед попелу). У звичайному селі серед обмежених поміщи¬ків і пригноблених ними бідняків, серед банальних сільських панночок виріс характер яскравий, сильний, здатний на щастя нерозділеного кохання: «Були чужі їй пустотливі розваги», «Вона любила на балконі стрічати сонце в тишині», «їй уподобались романи Ще з юних літ».
Дочка та батько Троєкурови (за повістю О. Пушкіна «Дубровський»)
У повісті О. Пушкіна "Дубровський" змальовано життя російського дворянства першої половини XІX століття. Починається твір із розповіді про Кирилу Петровича Троєкурова, найбагатшого поміщика в окрузі.
Кирила Петрович був знатного роду. Завдяки своєму багатству та зв'язкам він мав великий вплив у губерніях, де знаходився його маєток. У його особняку завжди повно було гостей. Ніхто не насмілювався відмовитися від запрошення, хоча й їхали до Троєкурова неохоче: за столом треба було багато їсти і пити, в усьому догоджати хазяїну. В домашньому побуті Троєкуров виявляв всі вади людини неосвіченої. Він звик давати волю всім почуттям палкої своєї вдачі й усім витівкам досить обмеженого розуму. Кирила Петрович любив жорстокі жарти. У його дворі утримували декілька ведмежат, які були однією з головних забав поміщика. До кімнати, де був прив'язаний ведмідь, заштовхували одного з нових гостей. Це називалося частуванням у ведмежій кімнаті. У ній був один безпечний куток, недосяжний для голодного звіра. Там зрештою нещасний гість знаходив порятунок. А для Троєкурова це було розвагою.