Пантагрюэль - син короля Гаргантюа і Бадбек, дочки короля амавротов, мешканців Утопії. Мати П. померла від пологів, оскільки немовля було колосальних розмірів. Його ім'я, згідно з поясненням Рабле, означає "всежаждущий". Дійсно, з юних років П. відрізнявся непомірною ненажерливістю: він відгризнув вим'я і півживота у корови, яка поїла його молоком, розірвав на частини і проковтнув величезного ведмедя. Проте анітрохи не менші апетити П.

демонструє по відношенню до наук: виконуючи волю батька, він придбав великі знання, що "торкалися усіх галузей", і усі вчені мужі в порівнянні з ним були "не більші, як телята в мантіях". Благородство і милосердя П. проявляються в мудрій політиці, якої він дотримується в країні дипсодов, землі яких завоював. Він проти того, щоб грабувати і розоряти скорені народи, "як помилково вважали інші тиранічного складу уми", навпаки, їх необхідно "охороняти від всяких бурь, напастей і ушкоджень". Суть характеру П.

який прагне жити в гармонії з навколишнім світом, - це, за словами Рабле, "глибока і непохитна життєрадісність, перед якою усе скороминуще безсило". Філософія "пантагрюэлизма", якій, як стверджує сам автор, наповнена його книга і яку сповідують її герої, заперечує всякий аскетизм, пригнічення і обмеження природних потреб і духовних спрямувань людини.