І. Гомер XX сторіччя. (Один із найвидатніших українських письменників XX сто­річчя Улас Самчук найповніше втілив у своїй творчості трагічну долю народу України, розповів про національну трагедію 30-х років, за що письменника називають Гомером XX сторіччя.) II Тяжкі роки становлення письменника. (Із п'ятьох дітей у сім'ї вижив тільки Улас; хоча батько був заможним селянином, однак не завжди мрії майбутнього митця могли здійснитися. Молодий хлопець мріяв про справжню освіту. Проте вчився спочатку в Тилявці, потім у Дерманській двокласній школі при семінарії. Був мобілізований до війська, служив у Західній Польщі, але скоро дезертирував до Німеччини.)

III. Початок літературної діяльності. (З 1927—1929 років У. Самчук працював у Німеччині. Тоді ж почав друкуватися. Його романи, повісті, оповідання: «Марія», «Кулак», «Гори говорять», «Морозів хутір», «Темнота», «Чого не гоїть огонь», «На твердій землі», «Віднайдений рай», «Юність Василя Шеремети», трилогія «Волинь» — повернулися до нас лише тоді, коли Україна набула державної самостійності. Його перший роман «Гори говорять» про боротьбу закарпатських гуцулів за національне та соціальне визволення перегукується з наступним твором «Кулак». У ньому визначилась яскрава життєва позиція автора, його соціальна самобутність. Трилогія «Волинь» свого часу висувалася на здобуття Нобелівської премії. Це гімн великому краєві України — Волині та її самобутнім людям, селянській праці, любові до землі, сімейним традиціям народного життя.)

IV. Роки лихоліття і страждань. (З початком Великої Вітчизняної війни Улас Сам­чук потрапляє до Львова, потім до Києва, пізніше виїжджає до Німеччини. Там перебуває до 1948 року в таборах для переміщених осіб. Того ж року переїздить до Канади. Письменник прожив в Україні всього 22 роки, а решту життя звікував у Західній Європі та Канаді, де й помер 9 липня 1987 року з думками про Батьківщину.)