«Марія» — роман-хроніка, роман-спалах, який У. Самчук присвятив матерям, які загинули голодною смертю на Україні у 1932—1933 роках. Роман «Марія» — це хроніка життя жінки-селянки, яка є втіленням трагедії всієї України.
Марія, центральний персонаж твору, — трудівниця, дружина, матір. Це жінка, яка кохала, раділа, працювала, ростила дітей і все життя тяжко страждала. Рано зали шилася сиротою. В дні похорону батька, а потім матері сиділа маленька дівчинка голодна. Вона ще не до кінця усвідомила трагедію втрати батьків, та вже знала, що таке голод. Із напівголодного існування почалося її подружнє життя з Гнатом.
Все життя Марія тяжко працювала, все життя вона когось рятувала: Корнія від ледарства, господарство від занепаду, Гната від тюрми, дітей від голоду. Цю мужню і сильну духом жінку не здолати ані труднощі, ані важка робота, ані негаразди сімейного життя. Її здолав голод і трагедія власного роду. Безлад, руйнація сталого життєвого ладу, божевілля дочки і смерть онуки — все це забрало в Марії останні сили. Марія не боялася смерті, вони з Гнатом перейшли межу земних стосунків ще на землі і, вмираючи, вона наче «починала поволі передивлятися розгорнену Гнатом книгу свого житгя».
Марія — духовно сильна натура, працьовита, розумна. Недаремно автор назвав її Марією, іменем, яке перекладається як «противитися» або «гірка». Улас Самчук створив типовий образ жінки, який є уособленням материнства, уособленням гіркої долі самої України. Смерть Марії — це засторога автора, попередження про можливе випробування для українського народу, це заклик дбати про долю свого народу, піклуватися про майбутнє своєї держави.