I. «Я — українець. Оце і вся моя біографія». (Несправедливо коротке життя судилося В. Симоненку. Проте він чітко окреслив справжні життєві цінності й утвердив їх у своїй творчості. А найдорожчою цінністю для людини є Батьків­щина.)

II. Оспівування любові до України у поезіях Василя Симоненка.

1. Синівська розмова з Батьківщиною у поезії «Україно, п'ю твої зіниці...» (Поезія написана у формі монологу ліричного героя, зверненого до матері- України. Ліричний герой ніби хоче зупинитися на мить, щоб перевести дух, подивитися у материнські очі, схилити перед нею голову, вшанувати:

Україно! Ти для мене — диво!

І нехай пливе за роком рік.

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.)

2. Вияв високої любові до України у поезії «Лебеді материнства». (Гімн не­зрадливії'! материнській любові й синівськііі вірності Вітчизні звучить у поезії «Лебеді материнства»:

Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Бо двох Батьківщин, як і двох матерів, не буває. Ця сповнена материнської ніжності поезія стверджує одвічну істину: без Батьківщини немає людини. Маги і Вітчизна завжди з людиною. Що б не спіткало у житті, якщо навіть доведеться упасти на чужому полі, то «прийдуть з України верби і тополі...» до свого нещасного сина.)

3. Найважливіше для поета — доля України (за поезією «Україні»). (Ліричний герой Симоненкової поезії щасливим почуватиметься лише годі, коли про­цвітатиме його країна, коли буде в ній мир і спокій, коли в ній щасливо житимуть люди:

Коли крізь розпач випнуться надії І загудуть на вітрі степовім, Я тоді твоїм ім'ям радію І сумую іменем твоїм.)

Сила поезій В. Симоненка. (Сила — в безмежній щирості та правдивості. Його поезія примушує кожного замислитися над тим, як він живе. Автор прагнув на­близити людей до ідеалів добра, справедливості, розбудити національну свідо­мість, патріотичні почуття. Саме для неї — рідної України — пост жив і творив:

Ради тебе перли в душі сію, Ради тебе мислю і творю...)