Загрузка...

Улюблені герої Вальтера Скотта

Твір за романом «Айвенго». Роман англійського письменника Вальтера Скотта - твір про далеке минуле. Все те, про що в ньому розповідається, відбувалося в XII столітті, коли в Англії був королем Річард Лев’яче Серце. Саме тоді в країні точилася гостра бороть-! ба між норманами та саксами, між селянами і феодалами. Лицарські замки того часу були перетворені на гнізда дл розбійників, а селяни, пограбовані і безправні, не мали а^ захисту, ані притулку. Саме в цей скрутний для країни час повертається єдини спадкоємець Седрика - Айвенго. Багато років пробув він н чужині, подорожував по Італії, Франції, Греції, бо розбіжності в поглядах на державний устрій були для його батька важливішими за родинні стосунки. Багатий феодал позбавив сина спадку, вигнав з дому і хто зна, чи збирався він йому пробачити його дружбу з опальним королем Ричардом Лев’яче Серце. Навчившись добре приховувати свої почуття під маскою байдужості, Айвенго, вдягнувшись бідним мандрівником, пробирається в батьківський будинок, де зустрічає леді Ровену, його перше і велике кохання, яке не згасло впродовж довгих років вигнання.

Нічого не змінилось у житті батька, він такий же суворий, яким був і раніше, а Айвенго не хоче поступитися своїми принципами, бо вва-! жає, що влада феодалів повинна бути обмеженою. Мол о-1 дий лицар понад усе цінує в людях порядність і щирість.: Він захищає єврея Ісака від пограбування, бо вважає, що всі люди, незалежно від національності, перед Богом рівні. Айвенго не тільки справедливий та сміливий, він ще й мужній воїн. На лицарському турнірі його спритність» юнацька грація зачарували глядачів.

 

Тендітний, трошки вищий середнього зросту, він добре: виглядав у своєму бойовому спорядженні: в стальному панцирі із золотим написом «Лицар без спадщини». Отримавши нагороду переможця - золотий вінок, - юнак дарує його своїй коханій Ровені, залишаючись невпізнаним нею. Наступного дня Айвенго був тяжко поранений, а коли з його голови зняли шолом, усі впізнали в ньому сина могутнього Седріка.    Лікували тяжкі рани лицаря його друзі, ті, хто вмів цінувати дружбу, допомогу, щирість. І єврей Ісак, і його дочка Ребекка, і свинопас Гурт, і король Річард Лев’яче Серце - всі вклали часточку своєї душі, щоб Айвенго знову був здоровим і дужим.

Свинопас Гурт каже: «Я ніколи не зраджу друга зі страху перед карою», а народний герой Локсі вважає, що його лучники зможуть у потрібну хвилину захистити товариша. Айвенго добре розуміє, що щастя людини - в коханні, а могутність - у дружбі. Всіх приваблює простота лицаря, а ще більше підкоряє його доброта і щирість. Трохи одужавши, він, жертвуючи своїм життям, знову вступається за справи честі, справедливості, рятує Ребекку. Чорний Лицар, він же Лицар Лев’яче Серце, на руках виносить пораненого Айвенго із замку, охопленого полум’ям. Саме він, його товариш, рятує Ровену і Седріка, примиряє Айвенго з батьком і дає пораду старому дати дозвіл на одруження свого сина з Ровеною.

Славних лицарів, мужніх, безстрашних, принципових малює у своєму романі Вальтер Скотт. Стає якось сумно, що в наш час нема мандрівних сміливців, готових вступитися за справи честі і добра. Але лицарі потрібні в усі часи, в усі віки, бо там, де вони є, добро обов’язково перемагає. Вони щасливі, коли приносять людям радість, вони ніколи не вимагають вдячності, бо їхні серця щирі та безкорисливі.

 

 
Зарубіжна Література