Загрузка...

Коли перевернена остання сторінка роману Джерома Дейвида Селінджера

Я познайомилася із творчістю видатного американського письменника Джерома Девіда Селінджера, майстри тонкого аналізу духовного миру людини. Роман “Над прірвою в житі” - центральний добуток прози Селінджера. Автор вибирає форму роману-сповіді, що допомагає нам краще зрозуміти щиросердечний стан головного героя. Сімнадцятилітній Холден Колфілд оповідає нам про переломні події свого життя. По-перше, хлопчика виключили вже із третьої по рахунку школи, і йому має бути нерадісне побачення з родителями. По-друге, Холден оскандалився і як капітан шкільної фехтувальної команди: він по неуважності забув все спортивне спорядження в метро й тим самим знеславив всю школу. По-третє, головний герой ніяк не може поладити й ужитися зі своїми товаришами. Його поводження буває часом жахливим: він грубий, уразливий, у відносинах Холдена з людьми відчувається глузування над навколишніми.



Це зауважують і батьки, і вчителі, і його товариші. Однак нікому з них не спадає на думку з’ясувати, чому Холден так поводиться, заглянути йому в душу. Читаючи роман, я побачила перед собою самотнього, повністю наданого собі підлітка, у душі якого відбувається боротьба. Звичайно, у Холдена є батьки, і вони люблять його, але зрозуміти сина не можуть. На їхній погляд, діти повинні бути ситі, добре одягнені й одержати гідне утворення, і цьому вони присвятили своє життя. Але, на мій погляд, цього недостатньо.

 

Холден один з перших побачив порочність американського суспільства п’ятдесятих років, його гнітить дух обману й недовіри між людьми, тому хлопчик обурюється “показухою” і “липою”, які оточують його. Холдену доводиться важко в його самотній боротьбі проти неправди, він страждає, тому що всієї його надії жити за законами справедливості приречені на невдачу. Він не хоче вчитися, щоб після бути “пронозою” і “працювати в якій-небудь конторі, заробляти безліч грошей і їздити на роботу в машині або в автобусах і читати газети, і грати в бридж всі вечори, і ходити в кіно…” - такий бачить Холден життя забезпечених американців, безглуздої й беззмістовної, і тому він не приймає неї.

Коли Холдена запитали, ким би він хотів стати, він відповів: “Розумієте, я собі представив, як маленькі дітлахи грають увечері у величезному полі, у житі. Тисячі малят і навкруги - ні душі, жодного дорослого, крім мене. А я коштую на самому краї обриву, над прірвою, розумієш? І моя справа - ловити дітлахів, щоб вони не зірвалися в прірву”.

На мій погляд, Холден мріє рятувати чисті, безневинні душі дітей від падіння в прірву аморальності, бездуховності. Найбільше на світі Холден боїться стати таким, як всі дорослі, пристосуватися до навколишньої неправди, тому він і повстає проти “показухи”.

Кілька днів, проведених хлопчиком у Нью-Йорку, після втечі з Пенси, зіграли величезну роль у формуванні характеру Холдена. По-перше, він зштовхнувся з насильством, проституцією, сутенерством і відкрив саму моторошну й мерзенну сторону життя. А по-друге, Холден довідався чимало добрих і чуйних людей, це зробило його сильніше. І якщо раніше хлопчик хотів просто бігти від людей, те тепер він розуміє, що від труднощів біжать тільки слабкі, а він повинен залишитися й продовжувати боротьбу з пороками американського суспільства.

На жаль, Холдена ніхто не здатний зрозуміти, і дорослі знаходять найпростіший спосіб позбутися від нього: відправити на лікування в санаторій для нервових хворих. Але, на мій погляд, якщо кого й треба лікувати, то тих людей, які оточують Холдена, те суспільство, що загрузло в обмані й лицемірстві. Селінджер у романі “Над прірвою в житі” робить сумний висновок: молоде покоління США перебуває на краю обриву, з однієї сторони якого перебуває життя по справедливості й добра, а з іншого боку - пропасти лицемірства й зла. Холден, по-моєму, один з тих деяких людей,, які не дають цілому поколінню американців упасти в цю прірву аморальності. На мене роман Селінджера зробив величезне враження, і я повністю підтримую ідеї Холдена: не можна жити в атмосфері лицемірства, самовдоволення, аморальності, не можна бути байдужим.

 
Зарубіжна Література