Шкільний твір по темі Життєві погляди Дж. Оруела

Буде мир без бича й без ноші! Нехай нам до нього не дожити, Усе: гусаки, корови й коні - Будемо волі служити!

Дж. Оруел

Джордж Оруел народився в 1903 році в Бенгалії, у шотландській збіднілій аристократичній сім’ї. З найбільшою працею його визначили в елітарну закриту підготовчу школу. Тут він уперше пізнав, що закон життя - тріумф сильних над слабкими. І усередині його душі зародився протест. Пройшовши через всі випробування життя: війну в Іспанії, катастрофа всього світлого, що його оточувало, - Оруел залишився оптимістом. Оптимізм його заснований на декількох переконаннях: прогрес людства - не ілюзія; усякий репресивний режим таїть у собі своя відплата; спрага влади - не властивість людської натури, а наслідок конкуренції. Однак під час другої світової війни відбувся перелом у поглядах письменника. Казка “Скотарня” заснована вже на зовсім інших початках: прогрес людства, можливо, лише наша ілюзія; можливо, існування репресованих режимів здатне затвердитися навічно; спрага влади, може бути, не ситуативна реакція, а органічна властивість людської природи.

 

І з’являється геніальна фраза, що виражає структуру будь-якого тоталітарного суспільства: “Всі тварини рівні, але деякі тварини більше рівні, чим інші”. Людина, що придумала її, цю химеру, це “чудовисько розуму” - якихось тварин, які не те щоб більше або сильніше, а немислимим образом “більше рівні”, - провів чортові під століттями мріянь, проектів, трактатів, програм, художніх текстів, об’єднаних загадковим терміном “утопія”. Цим він дав оцінку будь-якого “походу до світлого майбутнього”, заснованого на насильстві. Сатира “Скотарня” адресована цілком конкретній країні - Країні Рад. Оруел бачив у ній наочне втілення своїх ідей. Однак він ніяк не міг розчаруватися в сталінізму, тому що ніколи не був зачарований ім. Неологізми типу “гомо советикус” викликали в нього відраза. Але міркування про “ціну прогресу”, “тверезому й реалістичному відношенні до насильства” своїх колег-соціалістів викликали в нього ще більший жах. Обидві ці ідеї яскраво видні в казці, адже тварини там - не які-небудь звірі. Звичайно, це - чисто людські типажі, що проходять через м’ясорубку тоталітаризму.

Однак тут же можна бачити, незважаючи на всю їдку гіркоту оповідання, віру в те, про що співають його тварини:
Худоба домашній, худоба безправний,
Виснажений мукою,
Вірю, чекає нас свято
славний,
Століття наступить золотий!
Все-таки він до кінця вірив у це.

Зарубіжна Література

Copyright © 2009-2017. All Rights Reserved.