Загрузка...

Моє відкриття латиноамериканської літератури. Твір-мініатюра

Після декількох років вивчення класичної й сучасної літератури складається певний стереотип, що я можу назвати звичним очікуванням. Вся розмаїтість стилів, сюжетів, характерів укладається все-таки в певну схему, “культурний шар”, що при розмаїтості фарб складається з більш-менш однорідного матеріалу. І тільки двічі я зустрічалася з літературою, що ламала всі стереотипи, була новою. Це - японська поезія й латиноамериканська проза. Людина, вихована на канонах європейської культури, почуває себе як житель рівнин, що побачив гори, або як плавець, що пірнув у закритому басейні, а зринув у відкритому морі. Латиноамериканську прозу намагалися віднести до якогось стилю й методу, але, придумали для неї нова назва - магічний реалізм. Це не визначення, а спроба передати ту дивну й чарівну могутність, що перетворює літературу в заклинання, що викликає первісних парфумів і населяє ядушливих мегаполісів неймовірно живими істотами, буйними, непередбаченими й прекрасними, як природа.



Дві основні галузі магічного реалізму представлені Хорхе Луїсом Боргесом і Габріелем Гарсіа Маркесом. Боргес - унікальний “письменник для письменників”. Його оповідання й есе являють собою витончене, тонке, іноді іронічне, а іноді захоплене дослідження, переосмислення філософських літературних проблем. Боргес - творець літературознавчої міфології. Метафізичні, абстрактні до межі питання він занурює в детально відтворений у слові реальний, речовинний, навіть банальний мир. Героями Боргеса стають “Вавилонська бібліотека” - лабіринт, заставлений полками із книгами, що населяють читачі; “Алеф” - крапка миру, що вміщає увесь світ; “Дон Кіхот” - не лицар, не автор, а сам роман.

 

Гостра й глузлива думка препарує сотні літературних сюжетів, а доконаний літературний дарунок дозволяє Боргесу знову відтворити цілісність миру, зруйнованого аналізом. Боргес - неперевершений майстер позбавляти визначеності навіть строгі математичні закони. Щось підказало йому, що мир не так-те простий, і два камені не зобов’язані зберігати в сумовитій сталості свою парність (”Синій тигр”). Він ніколи не погоджувався з Ейнштейном, упевненим, що Бог не грає в кості, що мир пізнаваний і визначений. Боргес знає, що в кості грає весь Всесвіт, що двічі дві - це лиховісні математичні дії, що у результаті зможе дати чотири, а може - третій мир (”Тлін, Укбар,).

Боргес багато років був директором національної бібліотеки. Це природно - де жити йому, як не серед книг. І Боргес - єдиний у світі сліпий бібліотекар. Це символічно. Сліпота письменника сприймається не як недолік, а як божий дарунок. Вона дана йому, щоб розум, не обтяжений дріб’язковою суєтою, краще осягав мир і людину. Сліпий Боргес прекрасно розглянув зворотну сторону Місяця ще до перших польотів у космос і той дивовижний по силі вогонь, що нудиться в глибині самих лагідних і сонних очей.

 
Зарубіжна Література