Шкільний твір а романом Альбера Камю « Чума». «Для людини без шор немає видовища прекраснішого, ніж свідомість у двобої з дійсністю, яка перемагає». (А. Камю. «Міф про Сізіфа» ) Протягом свого недовгого життя Альбер Камю перебував у болісних пошуках сенсу людського існування. Матеріальний світ він розглядав як постійну загрозу нашому життю, вихід із абсурдності якого бачив в пошуках гуманізації «людської ситуації у світі». Він вважав, що навіть тоді, коли здається, що в людини немає виходу, вона повинна хоча б спробувати зберегти повагу до себе, до своєї справи, «на яку прирікає її сліпа доля».
Роман «Чума» - це філософський роман-притча, в якому автор розповідає не лише про жахливу епідемію чуми в Алжирі, а й про боротьбу європейського Опору проти фашизму, про боротьбу з будь-яким злом взагалі. Цей твір багатоплановий, бо автор описує лише події чумного року в Орані, жахливої епідемії, яка штовхнула громадян в безодню страждань і смерті, а філософський підтекст має на увазі коричневу чуму, як називали фашизм у Європі. Тобто чума у Камю асоціюється із злом взагалі, невіддільним від буття, яке завжди його супроводжує. Людська доля, на думку автора, з самого початку занапащена, трагічна, бо зло здолати неможливо, але якщо всі разом будуть боротися із цією напастю, то позитивні результати можуть привести до покращання ситуації. У своєму романі Альбер Камю у формі хроніки, написаної доктором Рієм, людиною, яка визнає лише факти, не вдаючись до романтичних почуттів чи художнього прикрашення, описує жахливу картину страждань і смерті.
Як сподівався він опинитись подалі від жахливих страждань і смерті! Але невдовзі зрозумів, що може бути корисним саме тут, у пеклі епідемії, і коли з’явилася можливість виїхати, то він відмовився нею скористатися і залишився в санітарній дружині доктора Ріє. Залишився тому, що інакше вчинити йому не дозволило сумління, бо в час лихоліття «соромно бути щасливим одному». На прикладі Рамбера, Грана, Панлю, матері доктора Ріє автор показав реальну картину зміни психіки, вчинків і стосунків тих, хто живе під загрозою страшної хвороби і тяжкої смерті в ізольованому від світу, закритому місті. Протягом всього роману звучить авторська думка, що за будь-яких умов, навіть в обставинах загального краху, людина повинна виконувати свої обов’язки, «вона має робити те, що потрібно робити». Альбер Камю вважав, що людина «мусить залишатися вірною людському в собі… повинна протистояти злу навіть у тому випадку, коли немає ніякої перспективи і ніякої надії».
Тільки всі гуртом, завдяки своїй солідарності, люди змогли побороти жахливу хворобу, і саме їхні спільні дії стали запорукою перемоги. «Солідарність, що виникає в процесі боротьби, душевна близькість людей залишаються абсолютною цінністю навіть тоді, коли історично ні до чого не ведуть. Солідарність - зміцнює і звеличує все найкраще в людині…» Саме в романі «Чума» песимізм автора щодо світу поєднується з моральним оптимізмом щодо людини: «…люди швидше добрі, ніж злі». Цей твір - гімн людині, яка мусить вірити в себе і за будь-яких обставин діяти згідно із своїм розумом, сумлінням та поняттям про честь.