1. Хто такий Григір Тютюнник?

У передмові до двотомника Григора Тютюнника Олесь Гончар писав: «Блис­кучим новелістом і повістярем увійшов у свідомість сучасного читача Григір Тю­тюнник». Статтю про нього було названо «Живописець правди».

2. Що відомо про його біографію?

Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року у селі Шилівка на Полтавщині у родині селянина, що був репресований. Отож ріс він без батька, а коли мати вийшла заміж, то жив із дядьком Филимоном на Донбасі. П'ять класів закінчив на станції Щотове Луганської області. Вчився російською мовою. А після війни знову прийшов до матері й закінчив Зіньківське ремісниче училище на Полтавщині, бо там одягали і давали по сімсот грамів хліба на день. Так і врятувався з матір'ю від голоду. Після училища працював у Харкові слюсарем на заводі імені Малишева, але, захворівши на туберкульоз, повернувся додому, за шо й був відправлений у колонію на чотири місяці. Потім жив із дядьком на Донбасі, звідти пішов служити у морфлот. З 1957 до 1962 р. навчався на філологічному факультеті Харківського університету.

3. Коли почав друкувати свої твори Гр. Тютюнник ?

1961 року в журналі «Крестьянка» надруковане перше оповідання «В сумер- ки» російською мовою. Тоді ж він сам і переклав його українською й відтоді писав українською.

4. Яке відношення до Григора Тютюнника має автор роману «Вир» Григорій Тютюнник ? Це його брат по-батькові, старший за нього, народжений у першому шлюбі його батька. Григорій почав друкуватися раніше. Під час армійської служби Гри­гора вони листувалися. Григорій певною мірою замінив йому батька, став його літературним учителем, допомагав матеріально і виховував, делікатно схиляючи брата до української мови. Вони стали справжніми друзями, а не тільки братами по крові, і смерть Григорія 1961 року стала болісною раною у житті Григора.

5. Які книги написав Григір Тютюнник?

 

Перша книга оповідань називалася «Зав'язь» і вийшла друком 1966 року у ви­давництві «Молодь». З 1963 року письменник жив у Києві і працював у «Літера­турній Україні», а згодом у сценарному відділі кіностудії імені Довженка, де ство­рює кіносценарій за романом свого брата «Вир». Працював також у видавництвах «Веселка», «Молодь», «Радянський письменник», «Дніпро». Окремими книгами вийшли збірки оповідань «Деревій» (1969), «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1976). За порівняно невеликий термін (20 років) Гр. Тютюнник створив п'ять повістей, до п'яти десятків новел і оповідань, нариси, рецензії і спогади про свого брата Григорія Тютюнника.

6. Чи був відзначений преміями Гр. Тютюнник ?

Так, 1989 року за двотомник оповідань Гр. Тютюнник відзначений Державною премією імені Т. Г. Шевченка посмертно. За життя, у лютому 1980 року, Тютюн­ника нагороджено премією імені Лесі Українки за книги «Климко», «Вогник да­леко в степу». Ця премія присуджувалася за кращі твори для дітей.

7. Чому життя Григора Тютюнника було таким коротким ?

Він вкоротив собі віку сам (принаймні така офіційна версія), стшюея це 7 бе­резня 1980 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

8. Що було властиве прозі Тютюнника?

«Ніколи не працював над темою, — зізнавався письменник. — Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені». Ці слова вважають творчим кредо письменника. Бо головною ознакою його творів була щирість. Він і справді «Живописець правди».