Загрузка...

Антирелігійні мотиви у повісті Вольтера «Простак»

Французький просвітитель XVIII століття, Вольтер був запеклим ворогом будь-якої релігії. Він показував у своїх творах лицемірство служителів церкви, їхнє святенництво. Своє ставлення до церкви письменник висловлював у драмах «Магомет», «Орлеанська діва», у філософських повістях, зокрема у повісті «Простак».



На берег цивілізованого суспільства море викидає невідомого юнака, про якого люди вирішили, що він індіанець. Новоприбулого назвали Гуроном, або Про­стаком. Зрозуміло, що найважливішим для суспільства було охрестити Простака. Вони не звертають уваги на те, що Гурон вже має свою віру, для суспільства він чужинець, поки не увірує у їхнього бога. Це має відбутися добровільно, тому Гу­рону почали розповідати про Бога, дали читати йому Біблію — Новий Заповіт. Та Простак-Гурон сприймає все, як є, бо не звик до умовностей. Його цікавлять прості речі, про які він запитує з цікавістю дитини. Саме через Гуронові запи­тання Вольтер намагався показати своїм читачам негативні чи безглузді сторони будь-якої віри.

Давши обіцянку стати добрим християнином, Гурон намагається усе робити так, як написано у Святому Письмі — хреститися у річці. Почувши про попередню сповідь, Простак заперечує: жоден з апостолів не сповідувався! І коли все ж довелося висповідатися, юнак навіть побив монаха-францисканця. Вольтер із сарказмом завважив, що богословам саме тут спало на думку те, що сповідь взагалі зайва, нехай просто буде охрещений. Та знов Гурон усе хоче зробити, як у Біблії — охреститися у річці. Згодом хрещення таки відбувається у храмі, але тільки завдяки прекрасній мадемуазель де Сент-Ів.

 

Багато пригод чекало на Простака, він пройде всю Францію, дорогою у Версаль побачить наслідки відміни Нантського едикту, коли протестантів без згоди навертали у католицьку віру. Простак за'питував, чому король погоджується на таке насильство задля того, щоб догодити Ватикану. Наївний простак, він думає, що це витівки єзуїтів та недостойних королівських радників, інакше навіщо йому допомагати папі, своєму ворогу? Він навіть обіцяє жителям, зустрівши короля, відкрити йому істину. Простак був упевнений, що, знаючи істину, не можна не зважати на неї. Думки його були почуті єзуїтом Лашезом, який написав донос... Вольтер залишав читачам можливість подумати, що ж то за заклад такий, який живе завдяки доносам...

Пізніше герой Вольтера опиниться у Бастилії поруч із послідовником релігійної течії янсенистів. Письменник сміється з будь-яких релігійних течій, уся від­мінність яких полягає у дрібницях. Ось янсеністи вирізняються тим, що вважають папу лише одним з єпископів — і саме через це отець Гордон втрачає найбільше з людських благ — свободу. За допомогою отця Гордона Гурон вивчив геометрію, історію, філософію, фізику і вже був спроможний вести діалог зі своїм вчителем про волю, благодать та свободу вибору. Послухавши філософські сентенції про те, що весь світ створив Бог, Гурон завважує, що тоді і гріх також створив Бог, що той, хто віддає нас у владу злу, то він і є джерело хпа... Отець Гордон постійно виправляє Гурона і роз'яснює походження добра і зла.

Гостросатиричні твори Вольтера змушували читачів ставити, як і Гурон, запи­тання і шукати на них відповіді, а відшукавши їх, почуватися ошуканими. Після виходу своїх книжок у світ Вольтер ніколи не почувався захищеним і з усмішкою казав, що його ніде не приймуть, йому нікуди бігти, бо він усе житгя ображав і християн, і мусульман. Свої сумніви Вольтер спрямовував на служителів культів, які здебільшого були корисливими і жадібними. Його твори здійснили революцію в умах багатьох людей і визволили їх від запаморочливого безглуздя. Врешті-решт сьогодні саме завдяки Вольтеру людство загалом і кожна людина окремо усвідомлюють своє право на віру і безвір'я і право обирати ту релігію, яку вважають найбільш придатною для себе.

І як не погодитися з Вольтером, який два століття тому казав, що «...усюди пророцтва, чудеса, волхвування, перетворення, розтлумачені сни, які вирішують долю як найвеличніших імперій, так і маленьких племен: тут звірі, які говорять, там звірі, яких зробили богами, боги, перетворені на людей, і люди, перетворені на богів. Якщо вже нам так потрібні байки, то нехай вони будуть хоча б симво­лами істини!»

 
Зарубіжна Література