І. Микола Вороний - творець поетичних шедеврів. (М. Вороний - неперевершений майстер слова, автор глибоко патріотичних творів. "Навіть за умов тотальних царських заборон і переслідувань українського слова, - слушно зауважує Г. Вервес, - Вороний створив... непересічні речі, які й зараз можемо сміливо віднести до його кращих надбань".)
II. Святі почуття людини, оспівані у поемі "Євшан-зілля".
1. Наскрізна ідея твору. (Через увесь твір проходить ідея любові до рідного народу, до своєї Батьківщини, до місця, де ти пустив своє коріння. І горе тій людині, яка відцуралася свого народу і, потрапивши у чужу землю, забула рідне слово, материнську пісню, батьківські заповіти.)
Детальніше...
|
Багатство проблематики, поетичної спадщини Миколи Вороного
Він народився одного року з Лесею Українкою - в час, коли українське слово переслідувалося й принижувалося, злочинно замовчувалося й переслідувалося. На душу українця - горду й вільнолюбиву - було накладено кайдани усвідомлення своєї "вторинності", меншовартості. Та орлам не страшні пута, вони розбивають їх і сміливо шугають під небесами:
Душа бажає скинуть пута,
Що в їх здавен вона закута,
Бажає ширшого простору -
Схопитись і злетіти вгору...
Детальніше... Історична пам'ять народу в поемі Миколи Вороного "Євшан-зілля"
Ім'я Миколи Вороного назавжди ввійшло в українську літературу. Але тридцять років твори його не могли зустрітися з читачем. Творчість М. Вороного не вписувалась прокрустове ложе літератури того часу. Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним. Але він був різнобарвним, багатотемним, непостійним, неповторним, то сумним, то життєрадісним. Він хотів, як і Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, вивести українську літературу на європейський і світовий рівень.
Детальніше... Де ж того євшану взяти,
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить, —
Шлях у край свій повороту?!
М. Вороний
Журавлями розліталися по всьому світові українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? Чого шукали вони в чужих країнах? Багатостраждальна історія нашого народу. Ми не повинні забувати тяжких її сторінок. Страшно навіть через століття ступати болючими стежками тих страшних трагедій, що спіткали наш народ на благословенній землі квітучого українського краю.
Детальніше... Історія української літератури має два етапи, які ще на сьогодні не вивчені. Перший період - 1900-1917 рр. Він частково висвітлений ; деяких виданнях Б. Лепкого, Л. Яновської, В. Винниченка, М. Яцкова, М. Філянського та інших. Дещо більше вивчений другий період - 1917-1940 рр. з небувалими в історії катаклізмами, жахливими трагедіями, насиды ницькими смертями сотень майстрів пера: М. Зерова, М. Хвильового, Б. Антоненка-Давидовича, В. Шдмо-гильного, В. Клима, В. Поліщука, О. Турянського, М. Семенка, Б.-І. Антонича і… Миколи Вороного. Початок творчості М. К. Вороного припадає на роки навчання в м. Харкові, а потім у м. Ростові. Проте перша збірка творці «Ліричні поезії» побачила світ тільки в 1911 р., а збірка «В сяйві мрій» - у 1914 році. У цей час він також друкує рецензії на твориї молодих письменників і театральні вистави, пише статті про театрі і драматургію.
Детальніше... |
|